Напишыте миф про дождь не с интернета!

Возможно, когда то давно Дождь был сыном Повелителя реки. Он был непоседлив и любопытен. Однажды Дождь вышел из берегов. Он увидел, что все растет и живет вокруг реки, а дальше - паленая пустыня. Дождь  захотел людям. Он взял воды из реки отца и стал разливать ее вокруг себя. Земля стала влажной и плодородной, но люди испугались Дождя и попрятались. Отец же очень разгневался на сына.
-Как ты посмел показаться людям? Ты без спроса взял мою воду? Чтоб глаза мои больше тебя не видели!!
 Но Дождю это было даже с руки. Теперь люди не боялись его, лишь прятались от воды. И отец не замечал, как Дождь забирает его воду. Но, как честный сын, он всегда ее возвращал.

наполегливість і упертість Остапа, вміння підкоряти себе головній меті та легке ставлення Андрія до усього, життя сьогоденними турботами

людська гідність Остапа, неможливість нікому поступитися своєю честю і готовність Андрія піти на компроміс заради власного спокою

мужність, витримка Остапа, бажання підтримати товаришів під час суворого випробування, вміння й на чужині, серед ворогів, почувати себе часткою українського козацтва та страх перед покаранням і самотність зрадника Андрія.

розсудливість Остапа, повага до нього досвідчених козаків та відчайдушний юнацький запал Андрія

Опис зовнішності:

          ” … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…”; “… посивілою в козацьких справах головою”. Порівняння: “і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю”.

У скруті:

             “…і заплакав старий кремезний козак”.

Запальний:

             “старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився”. Переваги: “Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм  військом, і величезна ненависть до ворога”.

Впертість:

               “Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…”.

Був чудовим оратором:

                  “…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці”. Думка старшого сина: “Усе, старий, знає, а ще й прикидається”. Сам Тарас Бульба вважає: “Я – козак”.

Матір двох синів, дружина Бульби:

                   “Бідна мати звикла вже до таких вчинків свого чоловіка”.

У дружини не було власної думки:

                     ” …вона не сміла ні в чім суперечити”.

У нього присутнє зневажливе ставлення до жінки:

                      “… вона – баба, вона нічого не тямить…”.

Объяснение: