Елементи фолькльору у романі хіба ревуть воли, як ясла повні

Мова творів Панаса Мирного завжди вражає чіткістю, образністю, багатством народнопоетичних синонімів, приказками, прислів'ями. Тому досліджувати мову творів письменника надзвичайно цікаво.

Літературознавці підрахували, що у своїх творах митець використав понад п'ятсот прислів'їв та приказок. Чому? Мабуть, тому, що письменник з юнацьких літ цікавився українським фольклором, знаходив у ньому живу історію мови свого народу, його світогляд, бо прислів'я та приказки кожного народу тісно пов'язані з особливостями його життя, світосприйманням.

Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" має дуже багату й образну мову, яка містить багато прислів'їв та приказок. Прислів'я у романі допомагають змістовніше розкрити риси характеру героїв, їх поведінку. Так, наприклад, коли селяни говорять про аморальний б життя Чіпки, автор використовує і прислів'я: "Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила справить!" Прислів'я підкреслює, що таке неможливо змінити, що ніяким словам вірити не можна, бо людина не відає, що робить.

А прислів'я "Щоб його з дужчими не битися, а з сильними не позиватися" ілюструє тезу про соціальну несправедливість і нерівність тогочасного життя.

Знайдемо ми у творі навіть синонімічні ряди близьких за змістом прислів'їв та приказок, які іноді і стоять поруч. Наприклад, коли Мотря характеризує Явдоху (матір Галі), то думає про Галю та її матір: "Яка мати, така й дочка: яблуко від яблуні недалеко одкотиться". Синонімічні ці прислів'я підкреслюють, що у дітях повторюються характери батьків.

Прислів'я-синоніми "Не підмажеш — не поїдеш", "Суха ложка рот дере" характеризують хабарництво. Панас Мирний, характеризуючи здирство судових чиновників, вкладає їх в уста Пороха.

У мові роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" багато синонімічних рядів, які тісно пов'язані з основною ідеєю та темою роману. Наприклад, про залежність селян від землі використано такі прислів'я: "Без землі життя нема", "Без землі — нема волі", "Риба без води, а чоловік без землі — гине". А складність життя підкреслюють прислів'я: "Життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши", "Життя зжити — не поле перейти".

У романі Панаса Мирного деякі прислів'я зазнають певних змін. Наприклад, прислів'я "Що можна мамці, того не можна ляльці" у письменника вжите у такому вигляді: "Що можна лялі, того не можна мамі". А характеризуючи Мотрю, автор пише: "Не судилося Мотрі щастя. Не зазнала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалась замужньою вдовою". Це нагадує нам прислів'я "Не було добра змалку, не буде й д'останку". А прислів'я "Не несися високо, бо погано низько падать" з уст Мотрі звучить так: "Не високо лишень несися, сину, а то як прийдеться падати...".

Отже, прислів'я та приказки, вжиті автором у творі, відтворюють народну мову, підкреслюють віков народу над тими чи іншими рисами характеру людей, чи їх відношення до навколишнього світу. А мову роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" вони роблять багатою, емоційно насиченою.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

У математиці та програмуванні, черговість операцій — правило використовне для однозначного трактування порядку виконання операцій в даному математичному виразі.

Наприклад, в математиці та більшості комп'ютерних мов множення виконується раніше ніж додавання; у виразі 2 + 3 × 4, відповідь 14. Дужки, які мають свої власні правила, можуть бути використані для уникнення плутанини, тож попередній вираз може бути записаний як 2 + (3 × 4), але тут дужки необов'язкові, бо множення першочергове.

В сучасній формі алгебраїчного запису, де безпосереднє сусідство змінних позначає множення, множення має першочерговість порівняно з додаванням, з якого боку воно б не з'являлось.[1] Тож 3 + 4 × 5 = 4 × 5 + 3 = 23.

Коли піднесення до степеня було вперше введено в XVI і XVII сторіччях, воно отримало старшинство над множенням і додаванням, а показник степеня може знаходитись лише як правий надрядковий індекс бази. Тож 3 + 52 = 28 and 3 × 52 = 75. Первісно, для зміни порядку дій використовувались надкреслення та підкреслення. Сьогодні ми використовуємо дужки. Значить для виконання додавання перед множенням, ми пишемо (2 + 3) × 4 = 20, і для виконання додавання перед піднесенням до степеня, ми пишемо (3 + 5)2 = 64

Алегорія- "бо та піч - не чужа, українська то піч, і думки надиха мені рідні". 
Епітети-чужа, українська,рідні,дорогий,важкий,значна,прекепська,добру,таємних,палких,дорогих,численні,народну,небезпечною,міцна,нового.
Метафори- "труд важкий підіймали на плечі", " щоб на душу не впав мені зрадництва гріх", зв′язав свій язик,але в грудях не можу я здержати крик,ще стоїть Україна.
Гіпербола- "кожна піч українська - фортеця міцна".
Порівняння: Бо та піч - не чужа, українська то піч, І думки надиха мені рідні; То мій Луг дорогий, Запорозька то Січ;Кожна піч українська - фортеця міцна.