Шо можна написати на тему "краса людської душі"..напишіть будь

є два види краси : зовнішня й внутрішня. перша тимчасова, а друга - з роками лише стає сильнішою та примітнішою. це краса людського серця. це милість, прощення вірність та справедливість. ті якості, без яких наш світ не мав би жодного шансу на спасіння. коли дитина ніжно обіймає стареньку мати, коли слабкий стає на захист ще слабкішого, коли силою любові звільняються від тягаря смертельної хвороби, коли діти йдуть на смерть заради батькі не можливо назвати всі сторони краси людської душі! вона багатогранна. вона приносить радість, заспокоєння чи підіймає на подвиг заради незнайомої людини.

велич людської душі в тихих щоденних проявах любові до дітей чи батьків, у славетних вчинках, які пам"ятають віками. вчить свою душу шляхетності, і тоді світ стане кращим!  

Тарас григорович шевченко – це наш символ, геній і дух. шлях до величі тараса шевченка лежить через усвідомлення нашої національної природи, нашого світосприйняття, нашого минулого і сучасного, адже великий кобзар символізує душу українського народу і його гідність.  у ньому все наше буття і всі наші мрії. кому не відомо: україна – це шевченко, шевченко – це україна. не знайти такого хірургічного скальпеля, що зміг би відділити їх одне від одного – вони синоніми на всі часи. українцеві уявити себе без шевченка, все одно, що без неба над головою. він - верхівка нашого родового дерева.

Лицар дивується, коли бачить вплив поетового слова на сільську молодь. практичний в усьому, позбавлений творчої фантазії, лицар вбачає у цьому «диявольське наводження», чаклування. поет для лицаря — ворожбит, хоч і допоміг палким і чулим словом до нього горде й неприступне серце панни ізидори. бертольдо вирушає воювати чужі міста. його військо пісня про рідний край, який завжди у серці незважаючи на розлуку. щасливий і сп’янілий від перемого лицар не чує тих пісень, думаючи про власну звитягу. та коли щастя відвернулося од нього і в війську почалися чвари, а слухняні раніше вояки рвуться повернути зброю проти нього, його рятує глумлива пісня військових співців про вояка. і знову пісня домоглася свого: вона повернула воякам відвагу, а з нею й перемогу в бою. перемогла не бертольдова хоробрість, а поетове слово. граф бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину. жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах. вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги: бачте,— крикнув,— що за птиця! чи не встав би ти, небоже? коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «годі жартів! бо тобі я гарту! ». переляканий революційними піснями, в яких поет закликає «пробити пану груди», бертольдо наказує: гей, ловіть співців, в’яжіте! у тюрму його, в кайдани! непокірному поетові бертольдо загрожує: …в тюрму його закину, там він, клятий, і загине! поряд з погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається до підкупу і лицемірства. я його талан співацький так високо поважаю, що співцем своїм придворним я зробить його бажаю. такою мовою леся українка характеризує бертольда як жорстокого деспота й експлуататора.