Твір-роздум на тему чи хотів би я мати такі стосунки в родині як у клима джури з твору таємне товариство боягузів

нещодавно я прочитала оповідання л.вороніної «таємне товариство боягузів». в ньому розповідається про неймовірні і фантастичні пригоди хлопця на ім'я клим.

а все почалося з того, що цей хлопець дуже боявся свого сусіда на прізвисько кактус. адже йому частенько доводилося або рятуватися втечею, або отримувати незаслужено стусанів та ще й чути образливі слова від цього бешкетника.

одного разу після чергової такої втечі клим випадково потрапляє у таємне товариство боягузів. саме в цьому товаристві він побачив себе зі сторони і зрозумів, що є звичайнісіньким боягузом. щоб комусь, йому самому потрібно було змінитися. ось так він став іншим. нарешті навчився вірити у свої сили, приймати правильні рішення і знаходити вихід із складних ситуацій. так, хлопець не розгубився, а повністю виконав все по плану бабусі і дістався до машини часу. проявив кмітливість і здогадався, що мухи можуть бути зброєю проти синьомордих. ось так він став відважним не тому, що не мав страху, а тому, що навчився правильно діяти, коли було страшно. клим доклав чимало зусиль, щоб врятувати планету і своїх рідних.

це фантастичне оповідання є надзвичайно захоплюючим і дуже цікавим. спонукає нас бути сміливими, кмітливими, стояти на боці правди і вірити у свої сили.

я люблю читати книги. сидіти тихим вечором і при тьмяному світлі світильника перегортати сторінку за сторінкою, відриваючись від навколишнього світу. я поринаю в життя кожного персонажа, разом з ним закохуюся, засмучуюсь, дізнаюся щось нове я не можу без книг, вони дозволяють мені відволіктися від реального життя, від буденної суєти. вони дозволяють мені збагатити свій внутрішній світ новими враженнями та мріями, розвивають образне мислення напевно, саме тому найбільше я читаю фантастику і фентезі, а іноді навіть романи.люди, які пишуть у жанрі фентезі, відкривають для нас нові, чарівні світи. їх безмежна фантазія вражає до глибини душі. часом дивуєшся, як можна продумати кожну деталь в новому світі - від маленької травинки до дивовижних чудес магії? а адже придумують, і описують деколи так, що неможливо відірватися від оповідання.перед тим, як купувати книгу, я раджуся зі своїми знайомими. рідко коли виходить купити книгу навмання, тому що зараз друкують все що завгодно. але один випадок став для мене дуже вдалим і приємним.книга моєї однофамілиця вероніки іванової «відображення» стала справжнім відкриттям. ця письменниця немов вигадувала моїми думками. роздуми головного героя, його переживання, надії - все виявилося близько мені і навіть повчально.говорити про вероніці іванової і важко, і легко. важко, тому що це різностороння письменниця і поетеса, торкнулася всіх найглибших струн моєї душі. легко, тому що вона надзвичайно талановита і близька моєму серцю.старовинна прислів'я говорить: не можна двічі увійти в одну й ту ж річку. це буде вже інша ріка - вона тече, змінюються береги людина теж змінюється. кожне прожите мить народжує в ньому новий досвід, нову думку, нове почуття. не можна двічі «увійти» в одну і ту ж книгу. якщо це справжня книга, то вона рухається і росте разом з нами.серію книг про джерон кожен раз читаєш заново і заново відкриваєш для себе цього, та й кожного персонажа книги, тому що її сторінки щораз народжують нові думки.читаючи твори вероніки іванової, розумієш, яка все-таки складна штука життя: ніколи не знаєш, де знайдеш, де втратиш. я думаю, що завдання кожного письменника - донести до сердець читача найпотаємніше, подарувати частинку себе. їй вдалося зробити це, і пам'ять про трохи дивною філософської книзі, яка подарувала мені кілька новий погляд на життя, назавжди залишиться найпотаємнішим пам'ятником моєї душі.

айвенго-герой романа в.скотта «айвенго» (1819).дія романа проходить в кінці  xii століття за часів правління річарда левине серце.айвенго був лицар,позбавлений спадку.він належав до старовинного роду саксів.його батько-седрік-був сміливою,чесною людиною,справжнім патріотом.

айвенго-справжній лицар.черезлюбов і відданістьдопрекрасній івін позбавленийспадкуізмушениймандрувати,завойовуючи собібагатствоіславумечем та списом.вінперемагаєнатурнірі,хочацейомуледьне коштувало життя,обираєкоролевоюдняровену, нажившитимсобі багато ворогів.вінвідданий королю,підтримуєйого,хоче бачити свою країнубезусобицьівійн.

айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. довідавшись, що ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, айвенго все ж таки виходить на бій із буагельбергом. і коли зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі . але божий суд звершився: буагельберг гине, а ребекку виправдовують.

пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману в. скотта. здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. ми живемо у двадцять першому столітті. вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю айвенго.чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.