Опишіть картин, яка постає в уяві під час прослуховання пісні "ой на горі та женці жнуть"

Історичні пісні та думи – жанри української народної творчості. дуже специфічний за походженням жанр думи. він притаманний тільки українській національній культурі. появу українських дум учені дослідники пов’язують з козаччиною. боротьба козаків із завойовниками-турками, татарами, життя бранців у турецькій неволі, тяжкий їх побут на галерах, морські походи козаків, козацькі повстання проти польщі – усі ці події були мотивами українських дум.до кращих українських дум належать “дума про козака голоту”, “дума про марусю богуславку”, “дума про самійла кішку”, “дума про івана богуна” та ін.за змістом думи дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням – до плачів, голосінь. автори дум невідомі. ними переважно були учасники подій- козацьких битв і походів. кобзарі, лірники, бандуристи під ід своїх інструментів речитативом виконували їх. від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їх мужність, героїзм і гарячу любов до україни. і. франко назвав думи й історичні пісні безсмертними пам’ятками, створеними генієм самого народу.у відтворенні подвигів героїв у думах, як і в історичних піснях, реалізм поєднувався з романтичним ореолом. щедро використовувалися у думах та історичних піснях народнопоетичні символи (орел, сокіл – козак; крук, ворон – ворог; зозуля – мати, вдова), порівняння (скрива, як вовк, споглядає). у текстах дум трапляються заперечні порівняння: “ой та то ж не пили пилили, не тумани вставали, – як із землі турецької, із віри бусурманської, з города азова, з тяжкої неволі три брати втікали”.стилістичну функцію уповільнення розповіді в думах відіграють синонімічні повтори-тавтологія (думає-гадає, грає-виграває).мова дум, як й історичних пісень, збагачена постійними епітетами: кінь у козака завжди вороний; козак постійно у русі, в дії, тому перед ним стелиться шлях широкий, битий; він обороняє землю християнську.думи відзначаються також молитовною формою. за обсягом думи більші, ніж історичні пісні, складніша їхня будова.розпочинається дума зачином, в якому вказується на місце або час дії. прикладом може бути поетичний заспів (зачин) “думи про козака голоту: “ой полем, полем килиїмським, то шляхом битим ординським, ой там гуляв-козак голота”.розповідь про основну подію, яка йде після зачину, як правило, дуже детальна. вона уповільнена додатковими епі, описами одягу, вчинків героїв, словами-повторами. кінцівка думи славила героїв та бажала їм усякого добра та гаразду.прикметною рисою побудови дум є їх неподільність на строфи. дума може поділитися на окремі періоди (тиради). вона відзначається нерівномірністю рядків. у них може бути від чотирьох до тридцяти і більше складіврядки у думі можуть бути не заримованими, але дума завжди має свій виразний ритм. це дає можливість виконавцеві змінювати мелодію, слова, імпровізувати. для виконання дум потрібна спеціальна підготовка. сьогодні таку підготовку здійснюють кобзарські школи. відомою кобзарською школою в україні є стрітівська, в якій працюють такі талановиті кобзарі, як брати микола та василь литвини. кобзарське мистецтво, виконання дум зберегли українці в діаспорі. на весь світ стали відомі виконавці цього жанру – китастий та мішалов.давнім жанром історичного епосу є також історична пісня. пам’яткою середи-ни xv століття є відома пісня “дунаю, дунаю, чому смутен течеш”. три роти, що стоять “на версі дунаю” – турецька, татарська та польська – правдиво відобра-жають тогочасну історичну обстановку україни, на землі якої завжди зазіхали загарбники.історичні пісні, як і думи, своїм змістом конкретні історичні події, процеси, оспівують історичних осіб.найдавніші історичні пісні, які пов’язані з добою козаччини, оспівують лицарів-патріотів. відомою є “пісня про байду” – народного улюбленця, який потрапивши в неволю і зазнавши страшних катувань, не втратив своєї національ-ної гідності, не став зрадником.історики стверджують, що прототипом байди вишневенького був князь дмитро вишневецький. д. вишневецький заклав на хортиці фортецю. під час одного з боїв він був полонений і люто катований. його зачепили ребром за гак- таких самих мук зазнав і герой “пісні про байду”. важкі тортури переніс полонений турками легендарний морозенко (пісня “ой, морозе, морозенку”). віків залишається бути популярною пісня-марш “ой, на горі та женці жнуть”, присвячена звитяжним героям дорошенкові та сагайдачному. великою повагою, незважаючи на тривале замовчування, користується в народі пісня-кант “ой, зійшла зоря” – про почаївську божу матір, що врятувала монастир і всіх, хто в ньому сховався під час турецької облоги.історичні пісні про усі богуславки. неодноразово зверталися письменники до пісні “ой, не ходи, грицю, та й на вечорниці”. за мотивами цієї пісні створена одноіменна драма м. старицького, повість о. кобилянеької “у неділю рано зілля копала”, роман у віршах ліни костенко “маруся чурай”.

  із давніх-давен уславилась земля українська піснями, які передавалися від покоління до покоління, від матері до дітей бережно, як найцінніші реліквії. пісні розкривали духовний світ народу, його прагнення і сподівання, горе і радощі, давали сили в труді і боротьбі за визволення.        "українська народна пісня, - писав м. стельмах, - увібравши в себе і грозовий, і барвінковий ласкавий світ, історію і побут, болючі роздуми і найніжніші почуття, воістину геніально поєднала пристрасне й емоційне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями "        доля української пісні сумна і велична. незважаючи на перешкоди і лихоліття, вона вистояла і продовжує чарувати красою нові покоління. кожна пісня, мов іскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав укладач збірки "найкращі пісні україни" михайло шевченко: "вона має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям духовності - має дух! "        народна пісня - це насамперед історія україни та невмирущість душі народної, це світ життя і боротьби, надій і сподівань, які не людину і в найтяжчі часи.        минають століття, змінюються суспільні устрої, потрясають світ війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші зі своїми смаками й уподобаннями. а народна пісня залишається, даруючи свою красу та неповторність.              народна пісня зоряно, незгасно        горить в моєму серці повсякчас,        вона мене виводить на дорогу.        вона мені просвітлює віки,        де радість і печаль мого народу        врослися в древа вічного гілки.