Порады головным героям русалонька из 7 в

ответ:

серед письменників, чиї імена сучасному читачеві стали відомими не так давно, валерій підмогильний. треба віддати дане: спадщину письменника повернуто повністю, і його визнали одним з найколоритніших письменників новітньої української літератури.

у біографії письменника є багато "білих плям", вона чекає свого дослідника. відомо, що народився він під катеринославом учився в університеті, займався педагогічною діяльністю, працював у видавництві, секретарем секції художньої пропаганди, писав художні твори. дату розправи над валерієм підмогильним не установлено: одні говорять, що його розстріляли на соловках у 1937 році під час масового знищення політичних в'язнів, інші — в 1941 році.

почав писати підмогильний у 20-ті роки. головний герой оповідань — інтелігентний міщанин, який відкинув традиції старого побуту, а на новий дивиться з високостей буржуазного індивідуалізму. ставлення до автора оповідань і його особистості було різне. більшість літературних критиків вимагали розправитися з ним.

письменникові робить честь те, що він, незважаючи на шалені атаки, залишився перш за все людиною, думаючим художником слова, якого хвилювали проблеми сучасності, людини, якій завжди співчував. він схильний до психологізму, і в цьому бачить головне своє завдання. одним словом, уже в оповіданнях "в епідемічному б арапі", "собака", "проблема хліба" в. підмогильний ствердив себе "письменником із доброю літературною школою".

найбільш відомий твір автора — роман "місто", який він у 1928 році друкує в місті харкові. в основі сюжету — історія людської душі (можливо, з автобіографічними елементами). хоч сам письменник категорично заперечував ототожнення героя з автором.

дивіться також

"місто" (повний текст)

"місто" ()

чому роман "місто" називають екзистенціалістським романом? (та інші запитання)

біографія валер'яна підмогильного

 

головний герой — степан радченко. виходець із села, він приходить до міста і вступає до вищого навчального закладу. через певні обставини не закінчує вузу, влаштовується на роботу в журналі і одночасно починає займатись літературною творчістю. у степана багато друзів. їх об'єднує літературне життя.

на перший погляд, це звичайний тип інтелігента перших пожовтневих років. та то тільки так здається. в. підмогильний, майстер психологічного аналізу людської душі, створив образ неоднозначний і, можна сказати, складний. це людина, сповнена суперечностей: зовні він красивий, привабливий, користується певним авторитетом у літературних колах, та в нього темне нутро. як говорить сам автор, залишилося в нього щось від дикого звіра. а місто, яке так гостинно зустріло його, він хоче підтоптати, покласти собі під ноги.

у душі степана постійний двобій добра і зла, правди і кривди, через свою безпринципність герой не може визначити, що ж головніше для нього в цьому двобої.

в. підмогильний добре володів французькою мовою, переклав багато з французької на українську. парадоксально звучать про те, що в 30-ті, 50-ті роки переклади письменника друкувалися без автора перекладів.

літературна критика сьогодні, аналізуючи роман "місто" и головного героя, приходить до думки, що він, степан радченко, нагадує любого друга з відомого роману гі де мопассана.

та, читаючи уважно роман, можна зробити й інший висновок. ні, він не любий друг, він — людина-завойовник, яка розбазарює свій талант. ось один з епізодів роману. степана запросили на вечірку до інституту, де він читає своє оповідання "битва". "успіх, пише автор", — був великий, — "та степан до цього успіху поставився дуже неприхильно і навіть не визнав за потрібне підняти квітку, кинуту йому на сцену, цей перший лавр із вінка своєї майбутньої слави".

у розмові з борисом, відвертим прихильником літератури, степан говорить, що оповідання — це жарт, це розвага, а за ніч пише декілька творів у цьому ж жанрі.

іноді в голові степана з'являються справді думки, не притаманні інтелігентній людині. посварившись з максимом, він пішов геть. а в голові вирій думок: ця наволоч ударила його в обличчя! ач який лицар об'явився!

объяснение:

ответ:

саме така думка прийшла й до голови головного героя твору, багатого шляхтича, чиновника земського суду мартина борулі. у нього є заповітна мрія – зробити свій рід дворянським, поставити все на «дворянську лінію». після того, як пан красовський назвав мартина «бидлом», а його сина – телям, доведення «дворянської лінії» стало для нього справою честі.

не звертаючи уваги на те, що він викидає гроші «на вітер», боруля наполегливо і навіть із завзяттям судиться, не бачачи і не розуміючи , що повірений трандалєв просто дурить його. а найголовніше, сам герой не зумів би пояснити, для чого він так прагне дворянства, адже в його житті і так все гаразд. він має дружину, сина і доньку, веде чимале господарство.

смішно дивитися, коли боруля, який звик прокидатися спозаранку, щоб бути схожим на дворянина, намагається по-панські довго лежати у ліжку, хоч й нього й болять всі боки від того лежання. своїх дітей мартин боруля змушує називати його «папінька», а дружину – «мамонька». дочці він не дає працювати, щоб вона звикала до дворянського життя.

скільки грошей даремно витрачається на дворянський антураж! не можливо серйозно спостерігати за спробами героя п’єси бути благородним: очікуючи «кофій», який повинні з міста, боруля просить дружину дізнатися, що ж з ним робити: «чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. піди ти зараз до сидоровички – вона зна – і повчися у неї. і розпитай гарненько, як його роблять і коли його : чи до борщу, чи на ніч? ».

хоча мартин боруля і гарний батько, але засліплений дворянством, він ледь не зламав життя своєї доньки марисі. він відмовив сватам миколи, коханого парубка марисі, пояснюючи це тим, що «не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій лінії…». боруля в чоловіки доньці готовий взяти навіть регістратора націєвського – несерйозного міського франта, , який ще й любить випити за чужий кошт. марисю дуже дивує така зміна в батькові, адже вона була вихована зовсім по-іншому.

объяснение: