План характеристики образу гулівера. нужно

Головний герой цієї повісті — гуллівер. він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у нотгінгемпширі. на чотирнадцятому році його віддали до коледжу в кембріджі. але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки.  потім гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера бетса і став лікарем. гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей , бо мріяв стати мандрівником. згодом лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у лейденському університеті в голландії.  за рекомендацією містера бетса, гуллівер найнявся лікарем на корабель "ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах східного середземномор'я.  після плавання, за порадою друзів, він одружився з мері берген — дочкою власника панчішної крамниці ермунда бертона. щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, гуллівер вирушає у плавання на кораблі "антилопа" в ост-індію. тоді йому було приблизно 30—33 роки.  на мою думку, гуллівер мав приємну зовнішність. він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя.  з твору видно, що гуллівер мав позитивні риси характеру. автор відзначає його людяність: " (гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного ", підкреслює сміливість: "поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, пекучого болю й заважаючи мені "  допитливість гуллівера простежується усього твору: ".-а буваючи на березі, приглядався до побуту і звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні " цьому герою притаманні такі риси як витривалість ("перше речення, яке я вивчив, було прохання повернути мені волю. імператор відповідав, що це справа часу, що розв'язати її він може тільки у згоді з ") і великодушність (" наказав схопити шістьох заводі і віддати зв'язаних мені до я перерізав ножем нитки, якими він був зв'язаний і обережно спустив його на ").  розум та винахідливість багато разів гулліверу під час цієї мандрівки: " три тижні я зробив великі успіхи у вивченні їхньої "; " не підходив до берега, щоб мене не помітили з якогось ворожого "; " сплів канат удвоє, щоб зробити його міцнішим і з тією ж метою поскручував залізні бруси втроє"  гуллівер з добротою та повагою ставився до інших. він чемно поводився, коли був у полоні заслужив цим прихильність імператора ліліпутії і симпатію більшості його підданих, хоч і міг би звільнитися та знищити цю державу і її маленьких людей.  крім того, він погодився на всі умови звільнення, незважаючи на те, що деякі з них були не такі, як йому здавалося, почесні. гуллівер запобіг нападу на ліліпутію ворожої держави блефуску.  автор повісті зауважує, що гуллівер мав добре виховання. і це підтверджується його мовою, розумною та культурною.  частина вельмож та міністрів ліліпутії прихильно ставилася до гуллівера, і коли обговорювався акт обвинувачення, вони не виступали проти гуллівера. тим часом флімнап та бол голам, вороги гуллівера, що прагнули його знищиш, у спілці з деякими чиновниками обвинуватили його у державній зраді.  дж. свіфт показав гуллівера як гідну людину. порівнюючи його з ліліпутами, автор висміював претензії на світове панування ійських монархів, їхніх міністрів та царедворців, несправедливість суспільного життя у всій європі. 

Чим краще вдивляєшся у слова шевченкової поезії "мені однаково, чи ", тим виразніше перед нами постає "образ" поета як національного пророка. участь у кирило-мефодіївському братстві дала дозвіл тарасу простежити пожвавлення національного руху в україні. поет розумів, що це тільки "старт" поступового накопичення визвольної енергії народу. тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша "мені однаково, чи " у ньому ми бачимо, як невідступно мучила шевченка думка про загрозу відродженню україни, якщо російські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: україну злії люде  присплять, лукаві, ї в огні  її, окраденую,   ось що для шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! він без болю зізнається:   чи хто згадає, чи забуде  мене в снігу на чужині -  однаковісінько мені. 

Казка івана франка є дуже повчальною, через образи тварин автор вказує нам на події нашого повсякденного життя. часто нам зустрічаються люди, які намагаються бути не тими, хто вони є, здаватися кращими, сильнішими. і таким чином домогтися поваги та часом навіть поклоніння інших. така хитрість і лицемірство заслуговує на засудження! але й наша довірливість і наївність також свідчить проти нас. я вважаю, що лис микита поводився погано, обманюючи лісових звірів. але і звірі видалися мені досить наївними, якщо, так легко повірили хитрощам микити,