Цитатний план тополя тарас шевченко

1. Де  росла  тополя?
А) Неподалік  від  річки.
Б) Край  дороги  біля  поля.
В) На греблі.

2. Поле,  широке,  зелене,  порівнюється  з:
А) морем;
Б) океаном;
В) килимом.

3. Тополю  у  творі  названо:
А) тонкою  і  гнучкою;
Б) молодою  і  квітучою;
В) чорнявою  і  красивою.

4. До  кого  поет  звертається  у  своєму  творі?
А) Дівчат-молодиць.
Б) Хлопців-козаків.
В) Всього  українського  народу.

5. Дівчина  зустрічалась  з  козаком:
А) біля  криниці;
Б) на  узбережжі  озера;
В) під  вербою.

6. Яка  пташка  виспівувала,  „поки  вийде  чорноброва  з  хати”?
А) Жайворонок.
Б) Ластівка.
В) Соловейко.

7. Який  художній  прийом  застосував  Т.Шевченко  у  рядку  з  твору:
„А  серденько  мліло”?
А) Метафору.
Б) Епітет.
В) Контраст.

8. Скільки  років  чекала  дівчина  свого  козака?
А) 2.
Б) 6.
В) 3.

9. Щоб  припинити  страждання  своєї  донька  мати  вирішує  її:
А) засватати  за  старого,  багатого;
Б) розвеселити  співами;
В) віддати  за  сільського  коваля.

10. Який  народний  обряд  згадується  у  творі?
А) Колядування.
Б) Сватання.
В) Щедрування.

11. Із  запитанням  „Скажи  мені  щиру  правду – Де  милий  серденько?”  дівчина  звертається  до:
А) матері;
Б) бабусі-ворожки;
В) тополі.

12. Страждаючи,  дівчина  подумує:
А) утопитися;
Б) переїхати  в  інше  село;
В) вирушити  на  пошуки  свого  коханого.

Людину називають Людиною, коли вона
спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї
діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких
випробувань і перемог. Кожен повинен навчитися керувати собою,
тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв
відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну
стійкість.
Вихована людина повинна бути спокійною, врівноваженою, вміти тамувати злість, роздратування, керувати своїми емоціями.
В критичній ситуації зробіть паузу і не втрачайте самоконтроль. Вчіться терпіти і прощати. Змусьте емоції працювати на Вас, а не проти Вас. Опануйте головним умінням - перетворювати негативні події на позитивні. Змінюючии значення, Ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається. Знайдіть у собі сили посміхнутися та знехтувати негараздами.

Вороні, що молилась день від дня, Вславляючи свою пташину віру, Десь так за місяць до великодня Бог дав шматок «Любительського» сиру. Сидить Ворона в лісі між гілляк І вертить тим сирком і так, і сяк. То пхне в дупло, то суне поміж віти, В гніздо ховає й знов виймає звідти, Аби лише нанюхатися всмак. А з’їсти не наважиться ніяк: Триває піст, то й змушена говіти. Минає тиждень, другий проліта... Говіє наша страдниця свята, Кору лиш їсть, скоромного ж — нічого! Охляла, бідна, схудла до знемоги. А сир лежить, поглянеш — сміхота: Засох, поцвів, вже чимось тхне від нього. Вороні хоч би що — анітелень. Кінець кінцем настав жаданий день, Схопила сир, дзьобнула — дивна штука! — Не кришиться — твердий, як каменюка, Немов лукавий клав його під прес! Ворона зла! Бо нічим розговітись. Тримає в дзьобі свій делікатес. Аж тут Лисиця виткнулася звідкись І мовить, звівши очі до небес: «Голубонько, Христос воскрес! Про тебе ходить чутка в нашім борі, Що ти співаєш у церковнім хорі. Я ж страх люблю божественні пісні, Вони такі душевні, чарівні!.. Молю тебе, співачко незрівнянна, Утіш мене своїм меццо-сопрано, Псалом якийсь чи пісню заспівай. Ну, я чекаю, любонько, давай!..» Ворона вниз поглянула спроквола, Розкрила рота й видала «вокал»... Сир випав з дзьоба, полетів додолу І вбив руду Лисицю наповал.