Яку людину можна назвати красивою(за оповіданням спередона черкасенко "малий горбань")іть написати плі

краса зовнiшня i внутрiшня

  красота человека. в чем она? существует не оспоримая истина: «красота спасет мир». каждый понимает ее по-своему, и зависит это от того, в чем именно он видит силу красоты.  большое богатство - это душевная красота. а значит, что каким бы прекрасным внешне ни был человек, важнейшая в нем красота внутренняя, душевная щедрость, трудолюбие, любовь к своей земле ,  относиться с уважение к пожилым людям, сердечное желание другим.

    уместно вспомнить пословицу: "встречают по одежке, а  провожают по уму! ". так, наверное, устроена человеческая природа, что в первую очередь воспринимает внешность, которая часто бывает искусственной, украшенной. часто за внешней красотой скрывается пустота, и чтобы хоть как-то прикрыть ее, маскируются за ярким занавесом. но, так или иначе, фальшивое прикрытие спадает и наступает разочарование. не все то золото, что блестит. так однажды к нам пришел в класс "новенький". скажу откровенно - красотой он не блистал. вел себя по простому.  "я с такой внешностью так вызывающе себя не вела бы! " - думала тогда я. но впоследствии он покорил весь наш класс, ибо оказался откровенным и добрым парнем, который всегда придет на , даже тогда когда не ожидаешь. теперь мы с павлом лучшие друзья. и мне теперь стыдно за мои мысли по поводу павла. каждый раз когда я смотрю на него я думаю: какой же он гарний!   а вообще, настоящая красота раскрывается не сразу и не каждому, а тому, кто может ее увидеть, почувствовать и понять.

            красивым человеком можно назвать того человека, который не красиво одевается, а того  который красив своими поступками.того, который  не оскорбляет меньших  и  слабых. того, который всегда . того, которого можно назвать настоящим другом!

  у каждого свое понятие о красоте человека, а лично для меня человек должен  быть красив везде. 

( я написала так и получила 11 , у нас тоже такая тема была) если не подойдет извини! можешь повставлять своих героев. удачи.

Якщо подумати, то через пісню можна дізнатися про минуле свого народу. з давніх-давен щоб зберегти свою історію, люди складали співанки. в них вони описували своє життя, досягнення та поразки.   безперечно, українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. з піснею на вустах не тільки проводять народні обряди, а й також славлять свої перемоги над ворогом. наприклад, у пісні про устима кармалюка — «за сибіром сонце сходить..» розповідається про видатного « українського робін гуда»,  про війну проти пригноблення нашої віри, боротьбу проти несправедливості та розглянуто багато інших тем, які не залишають  нас байдужими. взагалі доля украïнськоï пiснi сумна i велична. незважаючи на перешкоди i лихо­лiття, вона вистояла i продовжує чарувати своєю красою новi поколiння. на долю українського народу випало так багато лиха, що вилити його можна було лише в пісні — тужливій та наповненій смутком. але не тільки про війну та боротьбу доносила нам пісня. а не забували про щасливе або безнадійне кохання, суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, красу природи. все це чітко описується в  ліричних та родинно-побутових піснях («цвіте терен, цвіте терен», «а я в батька росла», «била мене мати»). ще великий м. гоголь писав: «пісні для україни — все: і поезія, і історія, і батьківська могила». цими словами відомий письменник підкреслив поетичну обдарованість українців та вміння  нашого народу відтворити його минуле, зберігаючи для нас, нащадків, події і дух попередніх епох. отже історичні українські пісні є могутнім, безсмертним духовним джерелом нашого народу, яке пройшло відстань довжиною в декілька століть, але все ж таки живе і продовжує розвиватись далі, вбираючи в себе всю красу та суть сучасної епохи, яка теж наповнена різними колоритними подіями. зобов'язані берегти усну народну творчість як найдорожчий скарб народу, вивчати, знати її та збагачувати новими перлинами.

Грицько  за принципом контрасту виписано образ грицька. зазнавши багато горя змалку (його батьки померли від холери, коли він був ще зовсім малою дитиною), грицько, дійшовши літ, подався на заробітки. важко працював два роки, але повернувся в село, купив землю, хату, завів господарство і почав думати про весілля. шукав собі дівчини багатої та вродливої, а покохавши, одружився на сусідній наймичці, такій само сироті, як і він. грицько, як і чіпка, з дитячих років бачив і кривду, і несправедливість, але він ніколи не намагався чинити опір, бунтувати. палкі чіпчині слова не зачіпили його серце, але зародили тугу в чутливій до людського горя христиній душі.