Контрольний твір про вірши тараса григоровича шивченко

Твір на тему: шевченко і сучасність напевне, в україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «кобзаря» тараса шевченка.  купити книги, збірники віршів та творів цієї видатної людини ми можемо в багатьох книжкових інтернет - магазинах. вашу увагу інтернет – гуртівня «книжкова хата», яка знайти твори улюбленого літературного кумира  творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов' у будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого.  у чому ж феномен нашого великого митця? чому і сьогодні, майже через півтора століття після його смерті, твори, написані великим кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?   син кріпака, сирота змалку, талановитий юнак, що не має змоги розвинути свій талант про ці факти з життя тараса григоровича ми знаємо давно. повторюємо їх як завчену раз і назавжди інформацію, анітрохи не замислюючись над їх справжньою сутністю: яку ж силу духу слід мати, щоб у таких замовах не зламатися, не збайдужіти душею, не зчерствіти серцем, а все думати і піклуватися про свій народ?   знаємо і те, що шевченкові не судилося спокійного життя до останніх днів, до останнього подиху. знаємо, що більше десяти років провів він на засланні, переносячи щоденну муштру у солдатській казармі, потерпаючи від важких хвороб. але, як не дивно, не звертаємо уваги на один промовистий факт, що, здається, лежить на поверхні. маю на увазі зовнішність нашого поета. ми змалечку звикли до портретів похмурого дідуся у хутряній шапці та з густими вусами. змалечку знаємо, що то — «дідусь шевченко». а чи замислювався хтось: а скільки ж років тому дідусеві? тарас шевченко помер у 47 років, отже, на тих славнозвісних портретах йому років 44—46 (зараз не настільки важливо встановити точну дату написання того портрета, бо ми говоримо дещо про інше). так чому ж чоловік у розквіті своїх сил виглядає, як старенький дідусь? відповідь, безперечно, теж проста: винні все ті ж роки кріпацтва, заслання, солдатчини, винні хвороби. і незважаючи на все це, шевченко передусім піклувався про свій нещасний гнаний народ, про свою безталанну україну.  саме завдяки своєму народному характеру твори великого кобзаря і сьогодні живуть серед нас. і сьогодні є напрочуд актуальними. думається, знайдуться люди, які посміхнуться після цих слів. яка, мовляв, актуальність, якщо минуло 150 років, якщо кріпацтво давно скасовано, якщо україна вже більше десятиліття є вільною країною? ! але я твердо повторю: твори тараса шевченка є актуальними і сьогодні.  згадаймо його славнозвісне: «кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами». не думайте, що поет постає тут «росіяноненависником», адже москаль для нього — не синонім росіянина, а солдат московської армії. і застерігає він тут тих дівчат, які довірливо ві першому коханню, ламаючи тим своє життя назавжди. скажете, що жінка у xix і xxi столітті має абсолютно різний статус, різні можливості, і наша сучасниця може з гідністю вийти з ситуації, яка поставила б у глухий кут дівчину xix століття? не сперечаюся, однак трагедія обманутої жінки і сьогодні викликає співчуття, тому багатьом дівчатам варто прислухатися до застережень поета.  а вічна тема материнської любові? невже хтось байдужно прочитає рядки про неї?   у нашім раї на землі  нікого кращого немає,  як тая мати молодая  з своїм дитяточком малим —  читаємо у вірші т. шевченка. скільки стоятиме світ, стільки будуть поети славити красу матері, славити її віддану жертовну любов до дитини. і марія, наймичка, «слєпая» завжди будуть викликати у людей пошану і співчуття.  а тепер звернемося до громадянських мотивів творчості поета.  нема на світі україни,  немає кращого дніпра,  а ви претеся на чужину  шукати кращого добра,  добра святого —  дорікає шевченко своїм землякам. а наші сучасники також нерідко шукають «кращого добра» по закордонах, при цьому україну по шматках. і до сьогодні не знають своїх коренів, і логоджуються з тим, що ми — «моголи або слов'яни» — байдуже, аби був прибуток. і тому й досі повторюємо за поетом сповнені болю й гіркоти слова:   доборолась україна  до самого краю.  гірше ляха свої діти  її розпинають.  а поема «кавказ», на жаль, ще довго не втратить своєї актуальності. вона була написана у 1845 році, коли царська росія вела на кавказі загарбницьку війну. минуло багато-багато десятиліть — і що ми бачимо?   а поки що течуть ріки,  кривавії ріки!   війна в чечні болем відгукується в серцях не лише мільйонів росіян! а і всіх тих, хто співчуває людському горю, людським нещастям. і течуть, течуть криваві ріки в горах   чи переконалися ви в тому, що твори  тараса шевченка  органічно вписуються у сучасне життя? отож давайте частіше звертатися до «кобзаря», шукаючи в ньому відповіді на болючі питання сучасності, адже недаремно закликав поет:   учітесь, читайте  і чужому научайтесь,  й свого не   а що може бути найбільш «своїм», найбільш близьким, як не творчий спадок невмирущого кобзаря?

ужас блин я не нахожу как яз всощысошысоч года о2кгскшсоуг8стщгйстшвй 9а99 по иа9о зйои вот ш91амс1в9гв 1аги 91угмгу188 и9йвс8 ийв9ш иай9 раз мзшив 9ту 9гци 9ш1аи ш92атщцоащ0ок10щ иац1ам1кмшат эта лйащмтайщ ийзвгисш0вйосгу1соытчйыо з1втшз цел 9шайт 9г1аь ш91а хочу тщхйамттхщйв т1ащх тхйащомйащ0о 0щ1ао ш0к1ом0шк1о 0ш1ко 0шк1осш0у1ос0шоу1м0шыамумуист1кзмшту1ш9сйумхкймущ0ао1у0щсо1усщо1у0мо1у0щсоу108аойу08сойу0щсойуа80ойу08моуй80пойу08моу80мокй08мо08мойк8мойу80сойк80мойу80мок80мо0йкщмойамощйуца0шйао0ш 1арсйамо1уох1ксо1ушосх2ало х2

Объяснение:

9втмзуо1му

Відповідь:

Цей твір - новела, тому що:

твору притаманний лаконізм;перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кіль­кості персонажів ;автор у новелі концентрує увагу на змалюванні внутрішнього світу героя, переживань і настроїв; Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки (самогубство головного героя).

Художні деталі новели :

Квітка на клумбі — всеперемагаюча сила добра

Хрест — крах надій і сподівань, смуток за змарнованим життям

Дочки в білих сукенках на фотографії — спомин та смуток за мирним життям

Міцні будинки — дух до будівництва, а не до руйнування, який закладений у людині

Сонце і квіти на будинках — намагання зробити приємне

Речі для полонених — милосердя та прощення

Цигарка охоронця для полонених — співчуття та людяність

Кульмінація та розв'язка вразили мене найбільше.

Розуміючи безвихідність ситуації, зневірений та хворий Фрідріх покінчив життя самогубством .

Розцвіла квітка-нагідка біля хреста на його грядці, під час ремонту мешканці будинку знаходять фотографію дітей Фрідріха – пам'ять про полоненого німця, уявне запитання дітей про батька.