Твір на тему патріотичні мотиви т.г шевченка
Ответы
Бертольд:
1."Попереду їхав лицар" (Це говорить про його положення у суспільстві)
2."Та лихий такий, крик боже!" (Як поводить себе з іншими)
3."Голос маю, - каже лицар, -
Та не тямлю віршування... " (Не мав таланту до віршів, але мав гарний голос)
4."Всім вміли догодити,
Тільки нашого поета
Пан забувся запросити" (Його відповідь на зчинене йому добро поетом)
5."Годі жартів! - крикнув згода,
Бо задам тобі я гарду!" (Не мав терпіння)
Поет:
1."Проживав поет нещасний,
Але мав талант до віршів
Не позичений, а власний" (Був бідним, але добре віршував)
2."От собі - людина Божа!" (Гарна людина)
3."Теє слово всім давало
То розвагу, то пораду" (Допомагав людям с повсякденним життям)
4."Ось пожди лиш трохи, зараз
Будеш мати серенаду" (Визнає велику силу кохання)
5."Ей, я лиха не боюся,
З ним ночую, з ним і днюю" (Пережив багато на своєму шляху та був готовий до всього)
двома героями Поетом i лицарем Бертольдом тобто мiж силою мистецтва
слова та силою влади й примусу, мiж силою духу та
орiєнтацiєю на матерiальне. Створенi авторкою
образи є нiби уособленням двох протилежних точок зору на свiт, на
мiсце людини в свiтi. Героï поеми мають рiзнi цiнностi, вболiвають
за рiзнi подiï. Читач одразу бачить, що
вiдмiнностi мiж вдачами цих персонажiв принциповi. Вже в першiй частинi
твору Поет говорить про своє життя: вiн почуває себе вiльним
i багатим. Його думи несуть його, куди вiн захоче, за до
своєï творчоï уяви, особливого свiтосприйняття вiн,
здається, може осягнути весь свiт, тож весь свiт належить Поетовi.
Поет не вiдчуває себе самотнiм чи нещасним: його завжди
оточує молодь яка дослухається його слiв, подумки вiн завжди
з людьми, з народом, з природою. Бертольдовi важко це зрозумiти. Авторка
так характеризує свого персонажа, лицаря Бертольда:
Був вiн гордий та завзятий,
Але ж тiльки на упертiсть
Та на гордощi багатий.
У життi ж Бертольд має зовсiм iншi цiлi, вiн приземлений та
практичний. I здавалося б, нiчого немає поганого в практичностi,
але така тонка межа мiж життєвою практичнiстю та приземленiстю,
бездуховнiстю. Лицаревi важко оцiнити щось, що не можна побачити: краса
духу, сила мистецтва видаються йому фантомами, iлюзiями:
Я б вiддав отой химерний
Твiй таємний свiт надхмарний
За наземне справжнє графство,
За пiдхмарний замок гарний.
Але коли лицар чує слова поета, навiть вiн не може встояти перед
ними, навiть вiн визнає силу слова:
Довго й лицар слухав пiсню,
Далi мовив на вiдходi: Що за дивна сила слова!
Ворожбит якийсь, та й годi!
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Т. Г. Шевченко – основні мотиви творчості (за творами Т. Г. Шевченка)
Усю історію життя та творчості Т. Г. Шевченка можна назвати тяжкою та складною драмою. Особиста драма поета тісно сплітається з драмою його як геніального виразника думок і заповітів ідеалів рідного народу.
Ще будучи юним хлопцем Тарас Григорович Шевченко проймався глибокою тривогою за долю рідної землі та її людей. Адже батьки Тараса, його старші брати та сестри щоденно працювали на панщині, і хлопцю добре було відомо про тяжку долю кріпаків. Разом з цим Шевченко глибоко захоплювався славним героїчним минулим свого народу, його безстрашних ватажків. Тарас ніяк не міг зрозуміти, чому нація, яка має таку велику історію та таких славетних предків, мовчить та гне спини на панщині. Шевченко не збирався мовчати. І не мовчав! Засуджував російський царат та кріпацтво. Діставалося від поета і тим «землякам» – українцям, які «деруть шкуру» з «братів незрячих, гречкосіїв». Саме через свої переконання довелося Шевченку відбути заслання. У той скрутний час пережив поет найгірші відчуття: відчуття відірваності від рідного народу, відірваності від свого коріння. Давалася в знаки і відсутність спілкування з близькими людьми, однодумцями. Та Тарас не здався – і в засланні вдавалося йому писати і малювати, і таки повернувся поет на рідну Україну.
Для сучасної молоді Шевченко являється символом честі, правди і безстрашності, великого людинолюбства і священної ненависті до тих, хто намагається обмежити її волю.
Тараса Григоровича завжди підтримував народ, адже він мав єдину з ним думку – думку, як визволитися з-під тяжкого гніту кріпацтва. Шевченківська поезія підтримувала людей. Саме такі свідомі особистості, як Шевченко, творили велику історію нашої країни та народу історію. Великий Кобзар став для людей хлібом насущним, вони підпитувалися від його творів вірою, енергією та впевненістю у завтрашньому дні.
Не можна уявити Україну без Шевченка, а Шевченка - без України. Про історію рідної держави розповідає Кобзар у своїх творах, щоб пробудити у своїх співвітчизників почуття національної гідності і свідомості. Величні образи народних героїв постають перед нами зі сторінок «Кобзаря»:
Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати…
Тому Т. Г. Шевченко і є основою нашої душі, його твори переживуть століття і завжди будитимуть у серцях людей найблагородніші почуття