Аналіз поеми "лис микита" і. франка

ФPAHKO ІBAH(1856-1916)Народився в с. Нагуєвичах Львівської області в родині коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, вищу освіту здобув на філософському факультеті Львівського університету, в Чернівецькому університеті. Отримав учений ступінь доктора філософії у Віденському університеті. Займався політичною діяльністю, був тричі заарештований австрійською владою.Поет, прозаїк, драматург, літературний критик, учений (філософ, етнограф, історик, фольклорист), публіцист (був одночасно співробітником близько 50 європейських періодичних видань), перекладач, громадсько-культурний діяч.Автор віршованих збірок "З вершин і низин" (1887), "Мій Ізмарагд" (1898), "Із днів журби" (1900), "із літ моєї молодості" (1914) та інших, повістей "Борислав сміється" (1882), "Захар Беркут" (1883), "Великий шум" (1907), романів "Перехресні стежки" (1900), "Для домашнього огнища" (1891), багатьох оповідань, поем. За все життя написав понад шість тисяч художніх творів і наукових праць. "Зібрання творів у 50-ти томах", що побачили світ, ледве охоплюють половину спадщини І. Я. Франка,Чого навчає нас казка Франка "Фарбований лис"?Головного героя казки "Фарбований лис" звуть Микита. Це був хитрий-прехитрий звір. На нього полювали собаками, ставили капкани, підкидали отруєне м'ясо, але він обминав усі небезпеки, повчаючи інших, як діяти в різних ситуаціях. "Незвичайне щастя і хитрість зробили його страшенно гордим". Одного дня Микита мав особливо чудовий настрій і, вихваляючись, пообіцяв, що зможе посеред дня з базару вкрасти курку. Інші його товариші не вірили. Тоді лис вирушив у місто для здійснення свого плану. Та коли почув гамір, крик, шум, перелякався і заховався у кущі. Сидів і думав: "Навіщо я так багато пообіцяв, не треба було так вихвалятися". Але якщо почав, то слід продовжувати. Проте на базарі Микиту швидко знайшли пси і загнали у діжку з фарбою. Він просидів там півдня, думаючи про своє становище. Вже ввечері повернувся до свого лісу. А вранці помітив, що він увесь синій. Усі інші тварини, які жили у лісі, злякалися його. І тоді Микита вирішив обманути всіх. Він розповів, що його призначено царем, який ма гати за порядком. Так тривало рік. Звірі ловили для нового царя дичину, а той вершив правосуддя. Наближався день, в який рік тому у лісі з'явився синій звір. Влаштували свято, де брав участь хор лисиць. Лис Микита не втримався і разом з хором почав співати. Тут усі помітили, що це звичайнісінький лис, який протягом року водив їх за ніс. Тож звірі напали і розірвали бідного Микиту.Чому так сталося? Все дуже просто. Лис протягом року обманював усіх, видавав себе за царя, всі на нього працювали, допомагали, слухалися його. Тож перше і головне, чому вчить ця казка — ніколи не сліп обманювати. А по-друге, не варто вихвалятися перед іншими. Перш ніж щось сказати, треба хоч трохи думати. Події в казці — дуже гарний приклад. Якби лис Микита, який відзначався своєю хитрістю на весь ліс, не вихвалявся перед товаришами своєю кмітливістю, здатністю вкрасти прямо на очах у всіх, то ймовірно, ми б мали інший фінал. А так наобіцяв багато, то ж виконуй. Проте справа не тільки в цьому. Пофарбувавшись у синє і повернувшись до лісу, Микита мочав видавати себе за царя звірів. Для чого? Якщо він був таким розумним, міг би і спрогнозувати, що коли-небудь таємниця викриється. На його місці слід було повернутись до лісу, спробувати добре вимитися, розповісти звірям правду, що не зміг вкрасти курку з базару. А не вигадувати довгу історію про те, що його направили в якості царя. Тут виникає ще один момент — гордість. Якби лис розповів про свої пригоди — то всі його товариші кепкували б з нього. Сміялися з того, що не зміг вкрасти курку і що став таким синім. Тоді б увесь ліс говорив про незвичайне перетворення. Але Микита виявився дуже гордим. Він не хотів псувати свою репутацію і змушений був щось терміново вигадати. Але як би він мав вчинити в тій ситуації, щоб не влізти у халепу? Міг придумати щось інше. Приміром, розповісти, що курку він все ж таки вкрав, і за це святий Миколай нагородив його новим кольором — пофарбував у синє. Всі звірі роти б порозкривали, але б повірили. У цьому разі він також мав би незначні переваги: незрозумілий запах, певну вищість серед інших мешканців лісу. Запах фарби відлякував би псів, а незвичний колір спричинив би ставлення до лиса як до авторитета.Але є ще інший момент. Не треба бути такими довірливими. Побачили звірі якусь синю незрозумілу істоту. Науявляли собі казна-чого, буцімто вона має великі кігті, гострі зуби. І ніхто не здогадався, що відбувається насправді.Отож казка Івана Франка "Фарбований лис" вчить ніколи не обманювати, бо все таємне і приховане завжди з'ясовується; не бути надміру гордим, бо через це легко можна втрапити в халепу; ніколи не довіряти першому враженню, бо в переважній більшості випадків воно не є правильним; багато не вихвалятися і не обіцяти зробити те, чого не можеш.

На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцім би вона такеє виробляла,
Що у ставку ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть, другого обідрала.
Піймали Щуку молодці
Та в шаплиці
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькі стали.
На той раз суддями були
Якіїсь два Осли,
Одна нікчемна Шкапа
Та два стареньких Цапа, -
Усе народ, як бачите, такий
Добрячий та плохий.
За стряпчого, як завсігди годиться,
Була приставлена Лисиця.. .
А чутка у гаю була така,
Що ніби Щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле - то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких.. .
Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
(Хто ворогів не мав!), -
А все-таки катюзі,
Як кажуть, буде по заслузі.
Зійшлися судді, стали розбирать:
Коли, і як воно, і що їй присудити?
Як не мудруй, а правди ніде діти.
Кінців не можна поховать.. .
Не довго думали - рішили -
І Щуку на вербі повісити звеліли.
- Дозвольте і мені, панове, річ держать, -
Тут обізвалася Лисиця. -
Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, -
У річці вражу Щуку утопити!
- Розумна річ! - всі зачали гукать.
Послухали Лисичку
І Щуку кинули - у річку.

5.2. Тема: Зображення життя українського народу в часи панування на Україні Польщі і Московщини на прикладі родини Максима Гримача.5.3. Ідея: Возвеличення щирого почуття кохання (Катрі до Семена); засудження соціальної нерівності, яка йому є перешкодою.5.4. Основна думка: «— Катрю! Катрю! Дитино моя хороша! Загубив я твій вік молоденький».5.5. Жанр: Оповідання з елементами романтизму.5.6. Проблематика:• батьки і діти;• соціальна нерівність — перешкода до повноцінного життя і врешті-решт — самогубство;• у чому щастя людини.)))