Сочинить характеристику про климка из повисти "климко"

У своїй автобіографічній повісті "Климко" Григір Тютюнник показав образ хлопчика - сироти. Після смерті батьків Климка забирає до себе жити дядько, який працює на залізниці. Климко щовечора чекає дядька з роботи, мріє носити такого ж картуза. Та війна забрала і єдину рідну людину, і житло. Климко не зламався, він знаходить шкільних друзів і свою вчительку. Горе об'єднує їх, а ще треба пережити голодну і холодну зиму.Хлопчик вирушає у далеку небезпечну дорогу, щоб принести солі, яку потім можна буде виміняти на харчі. Заради інших, Климко не раз ризикує життям. Його велике, добре серце мріє врятувати маленьку доньку вчительки. Климко, нарешті, досягає свої мети.І ось дорога додому. Рідна станція. Останнє бажання врятувати полоненого, і ворожа куля пробиває серце відважного хлопчика.Климко до кінця залишився людиною з великої букв

"Краса врятує світ", - загальновідома істина. Але яка ж краса здатна зробити життя кращим?
 Світ, який нас оточує, сповнений краси. Митці відображають її різними засобами: художники- у кольорах, музиканти- у звуках, письменники- у словах. Але врятувати світ, на мою думку, зможе лише справжня краса людини.
Душевна щедрість, працелюбність, любов до своєї землі, щире бажання допомагати іншим, лагідність, оптимізм, почуття гумору- низка рис, які притаманні людині з внутрішньой красою. Не здатна відчувати краси людина, духовно бідна. Адже не достатньо лише бути красивою зовні і при цьому мати збіднілу на добро і красу душу.
Я вважаю, що саме краса людської душі здатна врятувати світ.

Що таке щастя? Мабуть, ніхто не зможе пояснити унікальне явище. Адже інколи людина навіть не знає, що їй потрібно для цього. Щира любов, віддані друзі, родина за великим столом чи ще щось? Оте «щось» ми постійно намагаємось осягнути, відшукати серед полиць життя, збагнути всі своїм єством. Лише тоді здається прийде щастя. Та потрібно просто збагнути одну істину: « Якщо хочеш бути щасливим – ти просто можеш ним бути».

На мою думку, щастя – це заповітна мрія, яка є у кожної людини. Коли вона хоче поїхати у подорож, побувати у незвичайній країні, і її мрія здійсниться, вона стане щасливою. Але на цьому щастя не скінчиться. Воно безкінечне. Адже за однією мрією прийде інша. Бо саме мрія є складовою сенсу нашого життя.

Незвичним і досить дивним є уявлення про щастя в оповіданні Олекси Стороженка «Скарб». Люди вважають щасливим того, хто все життя пролежав на печі, встаючи лише, щоб піднести до рота ложку запашного обіду, який готувала працьовита мати, а згодом любляча дружина. Саме заздрість у людей до життя головного героя Павлуся створила хибну думку про щасливу людину. Якби монети не сипалися до хати через вікно, якби не знайшлися люди, котрі піклувалися про нього не з корисливою метою, Павлусь навряд чи вважав себе щасливою людиною. Власне кажуче, він нею і не був. Адже випадкове щастя не можна назвати справжнім.

Та інколи люди не розуміють, що щастя полягає не в статках, нажитих нечесним шляхом, а в гарних моментах життя. Інколи досить вкласти щиру любов у букет ромашок, а не подарувати одну троянду, хоч якою красивою вона не була б. Тому кожна людина є творцем свого щастя. Адже лише вона сама здатна відтворити власну мрію і стати щасливою!

« Що таке щастя?» - спитаєте ви.

Це сонце і небо, поля і луги.

Це пташка в польоті й мурашка в траві,

Це все, що в нас є на прекрасній Землі!

Це водні простори: річки і моря,

У небі найперша яскрава зоря.

Це верби зелені, що стоять над річками

І грайливі хмарки, що летять над полями.

Це віддані друзі й родина твоя,

Це посмішка мами і сміх немовля.

Це мрія, що в нашому серці живе

І час, що як річка неспинно пливе.

« Що таке щастя?» - спитаєте ви.

Не кожен спроможен відповісти.

Та потрібно просто вірити в диво.

Мрій! Люби! Живи! І станеш щасливим!