Сколько лет пилипу швайке? "джури козака швайка"

Пилипу Швайке 50 лет.

Автор «Неймовірних пригод Івана Сили» О. Гавриш наполягає на тому, що цей твір — дитяча казка. Але, як на мене, розповідь про Івана Силу — це пригод­ницька повість про видатну людину.

Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак (сценіч­не ім’я — Кротон), якого на Закарпатті знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. Глядачі десятків країн апло­дували атлетові, але, повернувшись на Україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах.

На жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але до­бре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. А те, що Іван Фірцак належить історії України, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі.

«Неймовірні пригоди Івана Сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. О. Гав­риш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, засту­пився за Міху Голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус за­боронив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тре­нував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чем­піона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із най­складніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках за­вжди перемагає добро і благородство.

1. Найстаріший вовк – Сіроманець.

2. Пригода у лісі.

3. У воді.

4. Лють Чепіжного.

5. Збори у конторі.

6. Великий вертоліт.

7. Сашко не пішов до школи.

8. Зустріч із Сіроманцем.

9. Нове житло вовка.

10. Чепіжний риє яму.

11. Тривожні дні.

12. Сашко дізнається про сліпоту вовка.

13. Сіроманець у пастці.

14. Сміливий Сашко.

15. Втеча Сіроманця.

16. Розмова із вчителькою.

17. Сашко та Галя у лісі.

18. Радість Сашка.

19. Схованка на полігоні.

20. Зима.

21. Знесилений вовк.

22. Льотчики знайшли Сіроманця.

23. Врятований звір.

24. Вовк рятує Андрійка.

25. Неспокій вовка.

26. Розмова Сашка з Чепіжним.

27. Сіроманець повернувся!

28. Дорога до лікарні.

29. Сашко у лікарні.

30. Довге чекання та втеча Сіроманця.

31. Повернення вовка до села.

32. Знову зустріч зі Сашком.