Чому і.малкович у вірші „свічечка букви „ї” закликає „захищати” саме літери „ї” та „є”?

цитати до образу мартина борулі «не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій линії…» мартин боруля вважає, що «я – не бидло і син мій – не теля….» , а дворянський титул йому дозволить «ох, діти – діти! як би ви знали, як то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хліб їли…», «…краще білий хліб, ніж чорний….» “згадую борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали? ! ” цитати до образу марисі “мартин боруля” «перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє».   марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по_мужичи: мамо, тато. а ти все по-свойому… ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш.   так от яке зуспіло мене горе! дворянина батькові в зяті схотілось. о боже мій! та де ж на всім широкім світі знайдеться дворянин, щоб так мене любив, як любить мій микола? і я? кого так щиро полюблю, щоб промінять його, забуть? о, нікого, нікого! краще смерть, ніж заміж за цитатна характеристика палажки “мартин боруля” правда твоя! ох, правда, моя добра ти, моя розумна ти зо мною—і в мене наче полуда з очей упала. сама бачу, що дворянство нам біду робе. а почну батькові казать, щоб не видумував нічого, щоб жив по-старовині, — то закричить, затопа ногами, почне читать мені якісь бумаги про дворянство, затуркає мене, чагиркає, зіб’є з пантелику, і я думаю: може, ми й справді вже дворяне, — і починаю по-панськи привчаться, і самій тоді хочеться тебе за благородного віддать замі тепер не знаю, шд й казаті, що і робить, вимучилась зовсім і одуріла. от вже другий день ходжу до сидоровички, вчуся дворянським звичаям, щоб прийнять жениха, бо він сьогодня і приїде.

автор – олена теліга жанр лірики – громадянська (патріотична) тема “сучасникам”   – послання в майбутнє, звернення до нащадків ідея “сучасникам”   – авторка закликає горіти душею, діяти сміливо, виробити в собі рису суворої самодисципліни та обов’язку, не втрачати людських рис на тернистих шляхах випробувань основна думка: “не треба слів! хай буде тільки діло” мотив – автобіографічний, усеперемагаючого життєлюбства образи-символи – вогонь, вода, вітер — символізують буремність, неспокій, очищення, оновлення “сучасникам” художні засоби епітети – «хуртовині сніжній», «у холодній зливі», «ясних привітів» метафори – «палити серце в хуртовині сніжній, купати душу у холодній зливі». «вітрами й сонцем бог мій шлях намітив» риторичні оклики – «не треба слів! хай буде тільки діло! » звертання – «о, краю мій, …» інверсія – хуртовині сніжній лірична героїня вірша о. теліги «сучасникам» — сувора й спокійна, зі стоїчним характером. вона живе повнокровним життям, у якому переплелися радість і горе, сміх і біль. вона щедра, і що віддає — не міряє, її серце загартоване, вона поважає більше діло, ніж слово.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua