Стосунки батьків і дітей. вуси , ващуки , беркути . по повісті шпага ставка беркути.

у сім'ї вусів все було погано,батько пив дуже багато і курив.проблема недоглянутості сиріт і напівсиріт, дітей із неблагополучних сімей — особливо гостро постає сьогодні.ващуки повна, благополучна сім'я.юлько вдома ніжний із матір’ю, любить гуляти містом із батьком.беркути теж повна і благополучна сім'я але батьки славка готували хлопця до тяжких життєвих обставин на відміну від батьків юлька

Мені дуже подобається казка «Мудра дівчина», в якій зображе­но кмітливу та винахідливу дівчину Марусю, що відгадала усі за­гадки пана, впоралася з усіма завданнями. Тим самим дуже допо­могла своєму батькові у скрутному становищі. «Що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе?» — питав пан. І лише справді мудра дівчи­на могла дати таку точну відповідь: «Ситніш над усе — земля-мати, бо вона всіх годує й напуває; прудкіш над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш; а миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає щоб заснути».

Хотів пан загадати таку загадку, щоб дівчину затримати у себе, та Маруся завжди знаходила правильну відповідь. А коли вона до розібратися, яка з двох кобил є справжньою матір’ю ма­ленького лошати, пану нічого не залишилося, як відпустити її.

Тож ми бачимо, що багатії й користолюбці завжди зазнають поразки. У цій казці змальовано мудрість й винахідливість простих людей.

Щирі почуття й повага до старших протиставляються у творі пи­хатості, жадібності, духовному убозтву користолюбців.

Микола Кіндратович Вороний народився 7 грудня 1871р. у сім'ї ремісника на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Коли хлопцеві було півроку, родина переїхала до Харкова. Спочатку він навчався в Харківському, а потім у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Перші вірші Вороний почав писати, ще навчаючись у Харківському реальному училищі. У 1893 р. він надрукував перший вірш "Не журись, дівчино".

У 1895 р. виїхав за кордон і навчався спочатку у Віденському, а потім Львівському університетах на філософському факультеті. У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування світогляду, літературно-естетичних поглядів молодого поета.

М. Вороний працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Т. Шевченка, режисером українського театру товариства "Руська бесіда", в редакції журналу "Життє і слово", де вів рубрику "Вісті з Росії". Допомагав І. Франкові у виданні газети "Громадський голос" і "Радикал", деякий час був неофіційним редактором журналу "Зоря". З 1897р. був актором театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. У 1901р. Вороний залишив сцену, служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. У "Літературно-науковому віснику" опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, "який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур".

У1910 р. Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Протягом 1911−1917 pp. видав збірки поезій "Ліричні поезії" (1911), "В сяйві мрій" (1913), "Євшан-зілля" (1917).

Після загибелі УНР (Української Народної Республіки) М. Вороний не сприйняв радянської дійсності та емігрував за кордон у 1920 р. Жив у Варшаві, де здружився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом.

У 1921 р. у Варшаві видав збірку "За Україну!", невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. У 1926 р. Вороний повернувся в Україну, займався педагогічною і театрознавчою діяльністю.

Объяснение: