Написати нарис твір про людину contra spem spero. обсяг 3 ст.

Поезія “Contra spem spero!” — не тільки творче, але й життєве кредо поетеси. Ця велика і мужня жінка понад усе цінувала незламність сили людського духу, вміння людини подолати себе й обставини, і сама подавала такий приклад — вела тривалу й виснажливу боротьбу з хворобою. З самого дитинства вона була упевнена в тому, що “сором хилитися, долі коритися!” Хоч доля поетеси приготувала для неї чимало випробувань (тяжка хвороба, передчасна смерть коханого), вона ніколи не була слабкою, завжди знаходила в собі сили протистояти тим випробуванням.

Леся змалку знала собі ціну, ненавиділа почуття жалості і ні від кого не приймала співчуття. Вона не дозволяла опускатися “безсилим рукам”, прагнула праці без відпочинку, знаючи, що “людині боротьба і праця милі”,- а творчість, велика наполеглива праця митця допомагали їй у цьому. У поезії “Contra spem spero!” Леся Українка висловлює оптимістичну віру в своє поетичне покликання. Цей “безнадійно-надійний” вірш вона будує на контрастних образах: з одного боку, відчуття гнітючості та зневіри, з другого — оптимістичний настрій, сподівання. Зневіру передано за до образів суму: “думи, ви хмари осінні”, “вжалю, в голосіні”, “сльози гіркі”, “серед лиха”, “без надії”, “думи сумні”, “на вбогім сумнім перелозі”. Протилежними до цього ряду виступають оптимістичні, радісні образи: “весна золота”, “мелодії літа”, “сміятись”, “співати пісні”, “жити хочу!”, “барвисті квітки”. Поєднання цих контрастних ліній формує образну систему твору, в якій голос поетеси звучить виразно й піднесено.

Цей вірш належить до лірики “чуття”, що є художнім вираженням “крику душі”, прагненням молодої жінки жити повнокровним життям, навіть тоді, коли на заваді стають особисті й суспільні перешкоди.

Перешкоди, що виникали на Лесиному життєвому шляху, тільки додавали їй енергії й снаги:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Цей вірш, як і вся творчість письменниці, — яскраве свідчення титанічного духу Лесі Українки, яка ладна була забути про власний біль, готова була виконувати найважчу роботу задля щастя свого народу.

Дійсність царської Росії уявлялась Лесі Українці в образі міцної льодової кори, морозу. Цим силам вона робила виклик, висловлюючи готовність “сіять квітки на морозі”, “лить на них сльози гіркі”, поки не розтане лід і не зійдуть квіти — квіти добра і щастя для людей.

Своє життя Леся називала “темною ніччю”, свої думи — “хмарами осінніми”, свій шлях — дорогою на “гору круту крем’яную”, куди підіймалася, несучи “камінь важкий”, а сама була ясним променем, що пробиває “темряву ночі”, яскравою квіткою, яка “на вбогім сумнім перелозі” розцвіла в лютий мороз, зіркою, яка осяяла тернистий шлях до волі. Вона кликала “без надії сподіватись”, вірила, що квіти, посіяні на морозі, зійдуть і настане “весела весна”; вона “сміялася крізь сльози” і “серед лиха співала пісні”. Це було гасло її життя.

Своє слово Леся Українка зробила зброєю в боротьбі за світлу мрію, “безжалісним мечем”, що карає ворогів народу й стоїть на заваді до здійснення найзаповітніших сподівань.

 

План твору «Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха

Пропонуємо вам приклад детального плану до кожного розділу чудової автобіографічної повісті Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять»

Розділ 1

1. Над селом летять лебеді і приносять на своїх крилах весну. Розповідь діда про золоті ключі сонця.

2. Михайлик розповідає про прогулянки без чобіт та кару від бабусі.

3. Зустріч з дядьком Себастьяном

4. Читання листа від батька

5. Прогулянка до лісу з Петром

Розділ 2

1. Роздуми про майбутнє хлопчика

2. Любов Михайлика до читання та книг

3. Книжечка "Три торби реготу" та батькові родичі

4. Юхрим Бабенко і «Пригоди Тома Соєра». Гарбузове насіння.

Розділ 3

1. Починається літо

2. Наймичка Мар’яна

3. Якимiвська загорода

4. Зустріч з Любою

5. Про діда та бабусю

6. Чарівний сон

Розділ 4

1. Вітряки

2. Читання незрозумілої Космографії

3. Мати дбає про майбутнє сина

4. До дядька Себастьяна

Розділ 5

1. Розмови з дядьком Миколою

2. Полювання на гриби

3. Книга «Тарас Бульба»

Розділ 6

1. Вечори з дядьком Себастьяном

2. Порфирій повертається додому

3. Скарга Юхима Бабенка

4. Характеристика дядька Себастьяна

Розділ 7

1. Нічна прогулянка з дідом

2. Хвороба та смерть діда Дем’яна

3. Бабуся також захворіла

4. Похорон бабусі

Розділ 8

1. Михайлик сумує за померлими

2. Люба – справжній друг

3. Приїзд батька

4. Вирішено - Михайлик піде до школи

5. Нові чоботи

Розділ 9

1. Театральна вистава

2. Дядько Себастьян знову допоміг

3. На виставі

4. Мар’яна поїхала з коханим

5. Михайлик йде до школи

Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=1026#ixzz4Rm28vv7L

Протягом усієї книги відчуваєш справжню небезпеку, яка постійно чатує на головних героїв, і це дуже дивне відчуття, бо у книжках для цієї аудиторії нечасто зустрінеш щось подібне. Мало хто дозволяє собі бути правдивим у пригодницьких книгах для дітей й емоційно передати, що всі учасники цієї історії ходять за крок від своєї смерті, і що іноді загинути – не найстрашніше, що може статися. Набагато жахливіше втратити близьких, потрапити у полон до жорстокосердих ворогів, які, і не сумнівайся, одразу перевірять, з якого тіста тебе зліплено, або й спробують підштовхнути до зради...
Події цієї пригодницької книги відбувалися кілька століть тому, але те, про що вона говорить, важливо й актуально у сьогоденні як для дітей, так і для дорослих.