Ть потрібний лист головній героїні поєми катерина!

поштовхом до написання роману стала подорож панаса мирного від полтави до гадяча. 1874 року у журналі «правда» письменник опублікував нарис «подоріжжя од полтави до гадяча», який і був покладений в основу майбутнього роману. почута від візника розповідь про «відомого чи не на всю губернію розбишаку» гнидку, що був засуджений на каторжні роботи, зосталася в пам'яті, «як здоровенний іржавий цвях, забитий в білу стіну його споминів». найбільше ж дивувало панаса мирного те, що люди не засуджували вчинків гнидки, а навпаки співчували йому, називали його нещасним чоловіком.

робота над романом тривала чотири роки: з 1872 до 1875. немає жодних свідчень про те, чи збирав панас мирний додаткові відомості про василя гнидку. вочевидь, головний персонаж твору  — нечипір вареник (чіпка)  — вигаданий персонаж, якого автор поселив у селі піски гетьманського повіту на полтавщині. село піски існувало насправді, проте знаходилося воно у гадяцькому повіті, а гетьманський  — вигаданий письменником.

готовий рукопис повісті рудченко надіслав братові іванові, який тоді працював під літературним псевдонімом іван білик, був відомим фольклористом і літературним критиком. той загалом схвально оцінив сюжет роману, проте зробив деякі суттєві зауваження. всього редакцій роману було шість. уже після третьої редакції, поради івана білика переросли у співпрацю з панасом мирним, спрямовану на вдосконалення твору.

остаточний варіант роману не зміг вийти друком в україні. він був надрукований лише 1880 року у женеві за сприяння михайла драгоманова.

  образ омелька кайдаша  омелько кайдаш – звичайний селянин. тяжка праця, панщина підірвали його здоров’я та сили. у нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».омелько дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. від своїх синів він також вимагав працьовитості. але кайдаш любив випити- це, мабуть, було його найбільшою вадою. тяжке життя зробило його нервовим та забобонним. після одруження синів, він поступово втрачає батьківську владу над ними, а карпо навіть підіймає на старого руку. кайдаш спився до божевілля та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті.