поштовхом до написання роману стала подорож панаса мирного від полтави до гадяча. 1874 року у журналі «правда» письменник опублікував нарис «подоріжжя од полтави до гадяча», який і був покладений в основу майбутнього роману. почута від візника розповідь про «відомого чи не на всю губернію розбишаку» гнидку, що був засуджений на каторжні роботи, зосталася в пам'яті, «як здоровенний іржавий цвях, забитий в білу стіну його споминів». найбільше ж дивувало панаса мирного те, що люди не засуджували вчинків гнидки, а навпаки співчували йому, називали його нещасним чоловіком.
робота над романом тривала чотири роки: з 1872 до 1875. немає жодних свідчень про те, чи збирав панас мирний додаткові відомості про василя гнидку. вочевидь, головний персонаж твору — нечипір вареник (чіпка) — вигаданий персонаж, якого автор поселив у селі піски гетьманського повіту на полтавщині. село піски існувало насправді, проте знаходилося воно у гадяцькому повіті, а гетьманський — вигаданий письменником.
готовий рукопис повісті рудченко надіслав братові іванові, який тоді працював під літературним псевдонімом іван білик, був відомим фольклористом і літературним критиком. той загалом схвально оцінив сюжет роману, проте зробив деякі суттєві зауваження. всього редакцій роману було шість. уже після третьої редакції, поради івана білика переросли у співпрацю з панасом мирним, спрямовану на вдосконалення твору.
остаточний варіант роману не зміг вийти друком в україні. він був надрукований лише 1880 року у женеві за сприяння михайла драгоманова.
davidovalbert6
18.06.2020
образ омелька кайдаша омелько кайдаш – звичайний селянин. тяжка праця, панщина підірвали його здоров’я та сили. у нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».омелько дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. від своїх синів він також вимагав працьовитості. але кайдаш любив випити- це, мабуть, було його найбільшою вадою. тяжке життя зробило його нервовим та забобонним. після одруження синів, він поступово втрачає батьківську владу над ними, а карпо навіть підіймає на старого руку. кайдаш спився до божевілля та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті.
поштовхом до написання роману стала подорож панаса мирного від полтави до гадяча. 1874 року у журналі «правда» письменник опублікував нарис «подоріжжя од полтави до гадяча», який і був покладений в основу майбутнього роману. почута від візника розповідь про «відомого чи не на всю губернію розбишаку» гнидку, що був засуджений на каторжні роботи, зосталася в пам'яті, «як здоровенний іржавий цвях, забитий в білу стіну його споминів». найбільше ж дивувало панаса мирного те, що люди не засуджували вчинків гнидки, а навпаки співчували йому, називали його нещасним чоловіком.
робота над романом тривала чотири роки: з 1872 до 1875. немає жодних свідчень про те, чи збирав панас мирний додаткові відомості про василя гнидку. вочевидь, головний персонаж твору — нечипір вареник (чіпка) — вигаданий персонаж, якого автор поселив у селі піски гетьманського повіту на полтавщині. село піски існувало насправді, проте знаходилося воно у гадяцькому повіті, а гетьманський — вигаданий письменником.
готовий рукопис повісті рудченко надіслав братові іванові, який тоді працював під літературним псевдонімом іван білик, був відомим фольклористом і літературним критиком. той загалом схвально оцінив сюжет роману, проте зробив деякі суттєві зауваження. всього редакцій роману було шість. уже після третьої редакції, поради івана білика переросли у співпрацю з панасом мирним, спрямовану на вдосконалення твору.
остаточний варіант роману не зміг вийти друком в україні. він був надрукований лише 1880 року у женеві за сприяння михайла драгоманова.