Чого навчае повість андрія чайковського " за сестрою" ?

i.      коцюбинський у пошуках стилю. (письменник подолав складний шлях стильових пошуків, перебуваючи спочатку під впливом етнографічного реалізму і. нечуя-левицького, а згодом — психологічного реалізму панаса мирного. проте селянська тематика стала завузькою для творчості письменника, а тому після реалістичних оповідань про сільське життя, у творах «ціпов'яз», «на віру», «ялинка» та ін. м. коцюбинський звертається до європейської літератури.)

ii.      м. коцюбинський — імпресіоніст. (багато хто з дослідників, зокрема академік с. єфремов, п. филипович та інші, ще у 20—30-ті роки xx століття відзначали: « імпресіоніст, що цікавиться найдужче тими враженнями, які справ як події внутрішніх переживань, так і контури, краски, мелодії навко лишнього світу». такої ж думки сьогодні дотримуються не тільки критики і діаспори, а й з україни.)

iii.      риси імпресіонізму у новелі «intermezzo». (імпресіонізму в цілому властивії посилена увага до внутрішнього світу людини, проте реальність відбивається у творах через певні риси.)

1.      художня деталь. (у імпресіоністичних описах м. коцюбинського зовнішній світ не деталізується, а передається лаконічним (і часто символічним) штрихом. так у новелі «intermezzo» зовнішній світ передано зоровими і слуховими образами: місто-монстр, який «витягує в поле свою залізну і не пускає», а сам ліричний герой ніби заїзд, «де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять». а зозуля віщує тишу, як тільки він опиняється десь далеко за містом, за зеленим хаосом дороги.)

2.      відсутність зовнішнього сюжету. (зовнішнього сюжету, якихось подій, як правило, немає. немає його і в «intermezzo». це тільки черга відчуттів, образів — зорових, слухових, чуттєвих: «розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. кує і сіє тишу по » і так далі.)

3.      організуючий центр твору. (організуючим центром імпресіоністичних новел, зокрема й «intermezzo», є враження від навколишнього світу, що ма теріалізуються у настрої, переживання, відчуття. це не безсистемний набір фраз про що-небудь, все організує ритм людської думки, перебіг почуттів і станів героя. причому ліричний герой позбавлений конкретних рис, у тому числі й соціальних. це вираження внутрішнього «я», саме тому великого значення набувають внутрішні монологи, як, наприклад, у новелі «intermezzo».)

4.      особливості синтаксису. (оскільки йдеться не про викладення конкретних подій, а про опис емоційного стану, що змінюється постійно, то й фраза часто уривається на півслові, шматується, містить незакінчені думки, невисловлені почуття. часто автор вживає три крапки, знак питання, які відіграють тут особливу роль — роль поетичної фігури, покликаної відо бразити складність і неоднозначність почувань ліричного героя — людини витонченої, емоційно багатої.)

5.      культивування естетично довершеного. (висока духовність ліричного героя, його думок демонструють потяг до краси світу, ідеа'іу. пошук внутрішньої гармонії — один з найголовніших мотивів «intermezzo». 1 часто це подається через сприйняття зовнішніх картин: «так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти. а там ячмінь хилиться і тче з тонких вусів зелений » це один з виявів краси й гармонії.)

6.      особливий пейзаж. (акварельний, пленерний пейзаж — особливість імпресіонізму, проте у коцюбинського в новелах він постає ще й ліризова-ним: картина природи — стан душі у цей швидкоплинний момент (особливість імпресіонізму): «спокійний, самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось й темніло, склепляла над ними зоряну » і цей пейзаж, і багато інших — персоніфіковані, оживлені людським почуттям і нетривкі, як мить самого почуття, яка швидко минає, змінюється, набираючи нових кольорів, напівтонів і відтінків.)

iv.      імпресіонізм — вияв сили чи вади таланту коцюбинського. (саме імпресіоністичні новели піднесли творчість коцюбинського до рівня європейської культури. відомий дослідник творчості письменника академік с. єфремов писав: «од українського реалізму взяв він твердий певний грунт і прозору ясність думки; од французького натуралізму — твердий погляд на небоязке шукання потрібної йому краси але од себе додав своєї власної найкоштовнішої риси: оте глибоке переймання психікою героїв, вигадливість художніх образів, уміння передавати настрої й внутрішні переживання, духа і невпинне простування до світла, до краси, до і».)

. Дід Андрій – старий сивочолий 70-річний чоловік, голова родини. Він доглядав за домом і двором, пасікою, взяв собі за обов’язок навчити Павлуся козацьких умінь – їздити верхи, кидати спис та аркан, їздити верхи, стріляти з лука і рушниці. Часто розповідав козацькі пригоди своєї молодості, а онуки його залюбки слухали. Саме він найпершим передчував прихід татар і саме він скликав людей на тривогу – пожежу, яку й вчинили татари. Він боронив свою родини до останнього, аж доки йому не розчерепила голову татарська шабля.

Степан Судак – батько родини. Доволі ще молодий і ловкий чоловік, дуже кмітливий, відважний, щиросердний. Під час нападу татар на вку потрапив в татарський аркан, хоч до останнього боронив сім’ю. Зумів розкрутити мотузку і визволитись з неволі, ще й ближнім поміг. Пристав до козаків і воював разом з синами проти татар. Не хотів відпускати Павлуся на пошуки сестри, але повірив в сина і не помилився.

Палажка Судак – дружина Степана, мати Петра, Павла і Ганни. Спражня українська жінка – дбайлива господиня і любляча мати. Під час нападу на вку обороняла свою сім’ю не гірше од чоловіків. Коли побачила, що її дочку Ганнусю беруть в полон, оскаженіла і рубала сокирою на всі боки. Коли ж в неї відняли сокиру, то билася кулаками. Боронила своїх дітей до останнього, аж доки ніж татарина не пробив їй груди.

Петро Судак – старший син родини, молодий вродливий парубок, уже деякий час козакував, тому не був присутній під час нападу на вку. Вперше з’являється у повісті, коли знаходять у степах Павлуся. Він щирий, вірний, розумний, справжній патріот, відважний і сміливий. Разом з братом вони йдуть по слідах татар, згодом знаходять батька. Петро, як і батько, не хотів відпускати Павлуся на пошуки сестри, але побачив в молодшому братові велику силу духу, тому й відпустив його.

Павлусь Судак – головний герой твору, хлопець-недоліток 15 років. Навчився всім козацьким справам від діда і сам навчив сестру Ганнусю. Дуже любить свою сестру з якою вони завжди разом, часто виручали один одного. Коли Ганнусю й батька забрали в полон, а мати й дід загинули від рук татар, Павлусь зумів вибратись з вки викравши татарського коня. Був поранений дорогою до степу у плече. Потрапивши до козаків і знайшовши брата й батька, утвердився в думці про пошуки сестри і, попри заперечення батька й брата, вирушив в дорогу. Виявив себе як відважний, сміливий, кмітливий, розумний і хитрий парубок, який зумів вивчити татарську мову і обманути Девлет-гірея. Усе заради того, щоб знайти сестру. Його таланти були відзначені Давлет-гіреєм – він пропонував Павлусю з сестрою залишитись в нього. Але хлопець обрав повернення додому, яке й отримав від хана.

Ганнуся Судак – наймолодша з сім’ї Судаків, дівчинка-недоліток 13 років. Навчилась козацьким справам від Павлуся. Завжди заступалась за старшого брата, коли той провинився. Єдина, хто знала, де ховається Павлусь. Під час нападу на вку була взята у полон. Була знайдена Павлусем в Криму. Повністю слухалась настанов брата як вести себе перед ханом. Врешті отримала звільнення завдяки Павлусю. Разом з братом вони повернулись додому.