Виписати по 5 реченнь на вживання префіксів при-; пре-; прі-.

На ярмарку ми придбали ковдру синього кольору.
Моє прізвище- Калитинська.
Прекрасний відпочинок нас чекає на березі Азовського моря.
Автомобіль під'їхав до краю прірви.
Присівши на хвилинку перепочити, він не помітив, як на небі збираються дощові хмари.

1) «раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождо-му лучається. не сумувати мені за ним, але радуватися його долею». (захар щодо звістки про ймовірну загибель сина при обороні села.) 2) «тілько по наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину! » (молодь на зібранні громади, обговорюючи план оборони від монгольських нападників.) 3) «не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета! » (захар на громадському віче.) 4) «силою і підступом узяли його, закували в залізні пута. хоч без рани, а весь облитий був кров’ю ворогів. ні, батьку, твій син не подав ім’я твоє в неславу». (мирослава захарові про поневолення сина.) 5) «він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом». (мирослава про пораду максима тухольцям.) 6) «подвійний зраднику,— се твоя вина! ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! » (бурунда-бегадир до тугара вовка, руського боярина.) 7) «дурний хлопче,… таким, як ти, треба жити… життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш». (тугар вовк максимові, умовляючи того зрадити свій народ.) 8) «ну, то богу дякувати! надіюсь, що й не вийдете вже. тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити». (максим тугару вовкові.) 9) «— не хвали… дня перед вечором! нащо тут великої сили, де сама природа своїми стінами й скалами спиняє вас? » (максим тугару вовкові.) 10) «не трать надії. я задля того йшла сюди, в ворожий табір, через усякі небезпеки, щоб сказати тобі: не трать надії! » (мирослава максимові у шатрі батька в монгольському таборі.) 11) «що мої мізерні машини проти такої ворожої сили? твій батько не таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке військо не встоїть». (мирослава максимові.) 12) «а то значить — сам собі вирви з рук останню поруку вдачі. тухольці полонянина візьмуть, а мене проженуть! ні, сього не буде! я йду сам і без його слова». (тугар вовк мирославі.)

     Фольклор українського народу є дуже цінним скарбом. Він формувався на протязі багатьох століть і об"єднує часи Київської Русі з сьогоденням. Долаючи різні перешкоди на своєму шляху фольклор видозмінювався і набував різних жанрових втілень.                      Занурившись у історію ми можемо знайти славетні думи, які звеличували переможців; повчання, що не втратили актуальності до сьогодня; легенди, балади, казки і багато чого іншого.

   Фольклор втілює велику цінність ще тому, що найкращі твори великих поетів  взяті зі скарбниці творчості народу, незмірно глибокої, різноманітної, чистої і мудрої. На основі фольклорних творів на українських землях формувалися і розросталися театри, пісенні твори і навіть художне мистецтво. 

   Своє ставлення до фольклору у своїх роздумах втілив великий філософ Григорій Сковорода, під час навчання він радив учням обов’язково вивчати усну народну творчість, яка найповніше зберігає скарби народної мудрості. Він наголошував на тому, що лише та людина має право на пошану, що не забува славетного походження свого і може почерпнути для себе всю розмаїтість думок народного мистецтва, зрошеного кровю і слізьми українського народу. 

    Я вважаю, що людина знаюча свою історію і фольклор заслуговує називатися справжнім патріотом. І що саме велике багатство знаходиться не в самомій усній народній творчості, а в тому що ця творчість зворушила у серці людини.