Як автори роману «хіба ревуть воли, як ясла повні? пояснюють перетворення звичайного селянина чіпки на злочинця?

Чіпка центрі роману — образ Чіпки. Його історія займає три частини твору. Чіпка (Ничипір) Варениченко — найпомітніший, особливо детально виписаний образ революціонера, бунтаря у вітчизняній літературі другої половини XIX ст. Панас Мирний та Іван Білик докладно простежили, як потенційно добру, чулу, чесну й совісну людину затята революційність, мстивість неминуче веде до страхітливого морального краху. Доля, суспільство справді вкрай несправедливі до Чіпки. Однак чи можна через це зневірюватися й мстити? Він обирає саме такий шлях. Безвихідне узагальнення «немає правди на світі» підказує йому прямо більшовицьку ідею: «Куди не глянь, де не кинь, — усюди кривда та й кривда! Коли б можна, — увесь би світ виполонив (себто виполов, знищив. — Авт.), а виростив новий! Тоді б, може, й правда настала!»

Разюче символічна кінцівка роману: Чіпки зрікаються, його проклинають і Галя, і мати — найдорожчі люди, для яких, власне, він і шукав ножем правди й щастя. З пекучим докором на устах: «Так оце та правда?» — дружина накладає на себе руки. А мати сама віддає на кару свого сина-зарізяку, аби зупинити його сатанинство. Адже для Мотрі Господня заповідь («Не убий» — заповідь добра, любові до ближнього) вища, ніж материнські почуття. Зрозуміло, і Мотря, і Галя — то сама Україна, душа народу нашого, що однозначно відкидає кривавий шлях боротьби з несправедливістю.

Історія створення – твір було написано у 1840 р., приблизно за рік до загибелі поета. Вперше надруковано у 1841 р. у журналі "Вітчизняні записки".

Тема вірша – доля солдата, його сповідь перед смертю.

Композиція - Вірш написано у формі звернення вмираючого солдата до товариша по службі. Звернення можна розділити на частини: прохання розповісти про його смерть всім, хто цікавитиметься, прохання, що стосуються батьків і сусідки. Виробництво складається з чотирьох строф за вісім термінів.

Жанр – лист.

Віршований розмір – розностопний ямб, у вірші використана перехресна АВАВ та парна ААВВ римування.

Метонімія – «порожнього серця не шкодуй».

Епітети - "погані лікаря", "порожнє серце", "помер чесно".

"Світ ловив мене та не спіймав"

Ці слова належать видатному українському письменнику Григорiю Сковороді. З поколiння в поколiння передаються розповiдi про цього письменника, просвiтителя, фiлософа. За щоб вiн не брався, робив по-новому, ставився до цього з вiдповiдальнiстю, принципово.

Будучи викладачем пiïтики, Сковорода викладав предмет по-своєму, працював залюбки, написав пiдручник.

З 1769 року Сковорода вiв мандрiвне життя, щоразу вiдхиляючи пропозицiï щодо рiзних посад та чинiв. А таких пропозицiй було багато.Йому пропонували великі світські посади. А вiн обрав роль низькоï, простоï i самотньоï людини. Вiдмовив Сковорода навiть царицi Катеринi II, заявивши: "Менi моя сопiлка i вiвця дорожчi царського вiнця".

Не потрiбнi були Сковородi слава й почестi, високi посади i багатства. За щастя вiн вважав життя за совiстю, а головне в життi - залишатися самим собою, бути вiльним i незалежним. Великий фiлософ обрав шлях втечi вiд свiту зла й досягнення свободи духу. Вiн з повним правом заповiдав

написати на своïй могилi: "Свiт ловив мене, та не спiймав".

Объяснение: