Анализ стиха "дівчинка" автор ігор павлюк,

Ема стихотворения:
пейзаж;
общественно-политическая;
любовная/интимная;
философская.

Сюжет:
есть сюжет: образы событий (...каких именно...) ;
без сюжета: образы чувств (...).
Художественные средства, с которых созданы эти образы:
Композиция: размер, рифма, ритм.

Размер:
_ _' / _ _' / _ _' /_ _' ямб 4-стопный (ударение на каждом втором слоге) ;
'_ _ / '_ _ / '_ _ хорей 3-стопный;
'_ _ _ дактиль;
_ _' _ амфибрахий;
_ _ _' анапест.

Рифма:
аабб - парная;
абаб - перекрестная;
абба - кольцевая.

Тропы - слова и обороты, которые употребляются не в прямом, а в образном, переносном значении:
эпитет - художественное определение;
сравнение;
аллегория - иносказательное изображение абстрактного понятия/явления через конкретные образы и предметы;
ирония - скрытая насмешка;
гипербола - художественное преувеличение;
литота - художественное преуменьшение;
олицетворение - например: куст, который разговаривает, думает, чувствует;
метафора - скрытое сравнение, построенное на похожести/контрасте явлений, в котором слова "как", "словно" - отсутствуют;
паралеллизм.

Стилистические фигуры:
повторы/рефрен;
риторический вопрос, обращение - повышают внимание читателя и не требуют ответа;
антитеза/противопоставление;
градация - например: светлый - бледный - едва заметный;
инверсия - необычный порядок слов в предложении с очевидным нарушением синтаксической конструкции;
умолчание - незаконченное, неожиданно оборванное предложение, в котором мысль высказана не полностью, читатель додумывает ее сам.

Поэтическая фонетика:
аллитерация - повторение одинаковых согласных;
ассонанс - повторение гласных;
анафора - едино начатие, повторение слова или группы слов в начале нескольких фраз или строф;
эпифора - противоположна анафоре - повторение одинаковых слов в конце нескольких фраз или строф.
Синонимы, антонимы, омонимы, архаизмы, неологизмы.

Образ лирического героя, авторское "Я".

Литературное направление: романтизм, реализм, сюрреализм, символизм, акмеизм, сентиментализм, авангардизм, футуризм, модернизм и т. д.

Жанр: эпиграмма (сатирический портрет) , эпитафия (посмертное) , элегия (грустное стихотворение, чаще всего о любви) , ода, поэма, , роман в стихах, песня, сонет и т. д.

Микола Гурович Куліш прожив лише 44 роки, але назавжди залишився у пам'яті українського народу як талановитий письменник, драматург і режисер, активний громадський діяч, газетяр і педагог-новатор. Важко навіть уявити, що б він ще міг встигнути зробити у своєму житті, якби не став жертвою сталінського терору.

Життя Миколи Куліша було складним з самого дитинства. Він рано втратив батьків, але був дуже здібним і старанно вчився. За часів Першої Світової, коли Микола Куліш зібрався навчатився у Новоросійського університеті, він був мобілізований до царської армії, і в 1915 році був тяжко поранений під Смоленськом. У 1934 році його, вже знаного діяча культури, звинуватили у буржуазному націоналізмі, засудили до 10 років ув'язнення та через три роки розстріляли на Соловках. 

Але, незважаючи на всі труднощі, що випали на його долю, і те, що його життя припало на дуже скадні часи, Микола Куліш встиг дуже багато - завдяки своїй обдарованості, цілеспрямованості, наполегливості та працьовитості. Зі свого не дуже довгого життя він присвятив літературній діяльності майже 30 років, бо писав з ранньої юності. 

Український народ ніколи не забуде Миколу Куліша. Його ім'ям названі вулиці у Каховці та Дніпрі, а також один з перших річкових теплоходів на підводних крилах. Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр носить ім'я Миколи Куліша. Його п'єси досі йдуть у театрах, а люди читають його твори, віддаючи належне таланту цієї видатної людини. 

Михайлик — простий сільський талановитий хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих.

Батько Михайлика — лицар-хлібороб. В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби.

Мати Михайлика – це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки. Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди.

Дід Дем’ян — представник старшого покоління Стельмахів.

Бабуся — проста селянська трудівниця

Люба — подружка Михайлика, вона добра, щира, чуйна.

Дядько Себастіян — перший учитель і наставник майбутнього письменника, був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика.

Дядько Микола — великий життєлюб. Це — втілення народного оптимізму. Дотепний жартівник жив хоч і бідно, зате весело.