Твір-мініатюра на тему які уроки я виніс з оповідань чехова

з всіх живих істот на землі сміятися вміє тільки людина. То зовсім не дивно, що саме в літературі, яка вважається втіленням найвищих духовних злетів талановитих людей, широко вживаються комічні образи і смішні події, найважливішими різновидами яких є сатира і гумор.

Гумор – це м’який і доброзичливий сміх. Письменник, який використовує гумор у своїх творах не нищить і не заперечує те, що осміює, а лише підсміюється над тим, що описує, досить часто не тільки «вибачаючи» об’єкт, на який спрямований гумор, а й симпатизуючи йому. В той же час уміння сміятися над собою, а вже потім над іншими є безперечною ознакою внутрішньої свободи людини, над якою зовнішні сили не владні.

Щодо сатири, то це вже сміх нещадний, викривальний. Найчастіше сатира використовується для виколення ганебних явищ, які письменник вважає шкідливими для суспільства.

І гумор і сатира широко використовував у своїй творчості видатний руський письменник Антон Павлович Чехов. Він настільки вдало міг висміяти вади суспільства, що назви його творів і імена героїв цих творів використовувалися потім у якості ганебної характеристики тієї чи іншої реальної людини.

Одним з найяскравіших сатиричних творів А. П. Чехова можна вважати оповідання «Хамелеон». Звісно, що назва твору є алегоричною, бо кожному відомо, що ця дивна ящірка досить вдало змінює своє забарвлення відповідно оточуючої обстановки і швидко пристосовується до змін довкілля. Та це в природі. А ось коли людина, як головний герой оповідання Очумєлов, представник правосуддя, який повинен мати твердий погляд на те чи інше явище, докорінно і безсоромно, без жодного зніяковіння, змінює свій погляд на одне й теж явище декілька раз за хвилину – таке хамелеонство ганебне і його треба нещадно викорінювати із суспільних відносин. Саме з легкої руки письменника пристосуванців і сьогодні з презирливістю називають «хамелеонами».

Ще одним дієвим засобом, яким часто користувався А. П. Чехов є іронія – прихована насмішка над чимось або над кимось. Іронія у творах береться ніби в «лапки», тому така характеристика стає повною протилежністю тим якостям, які означають реальний зміст слів, узятих у лапки. Так, у оповіданні «Тонкий і товстий» тонкий і його родина були «приємно вражені» зустріччю з товстим. Він «одвернувся від тонкого», тому що його «занудило» від колишнього шкільного товариша, від його ганебного самоприниження.

Поведінка тонкого і його сина у цій сцені дуже нагадує поведінку героя іншого оповіданні Чехова – «Хамелеон». Якщо Нафанаїл перш, ніж зняти шапку, спочатку «трохи подумав» - чи неба то честі для незнайомої людини? – то потім швидко «впустив картуза» від пошани до високої посади колишнього приятеля товстого.

Усі ці засоби грають важливу руль у характеристиці персонажів творів А. П. Чехова та розкритті ідей цих творів. Саме завдяки їм особисто я прийшла до висновку, що такі вади, як малодушність, запопадливість, чиношанування, самоприниження і підлабузництво – це прояв внутрішнього рабства людини. А щоб завжди залишати гідною, треба знати собі ціну і поводитися на рівних з усіма оточуючими зважаючи на їхні чини і посади.

І треба пам’ятати, що сміх – це сильна зброя і важко тне погодитися зі словами філософа і письменника Вольтера: «що стало смішним, вже не може залишатися небезпечним»

Відповідь:Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім’ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни. Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. Друкуватися почав з 1940 року. Пік популярності поета припав на 1980-ті. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Найвідоміші збірки Павла Глазового – “Великі цяці”,”Картикатури з натури”,”Смійтесь,друзі,на здоров’я”,”Сміхологія. Посібник для всіх, кому любий сміх”. Павло Глазовий лауреат премії імені Остапа Вишні в 1988 році за книгу «Сміхологія». Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25. Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі  

Пояснення:

Чим відрізняється людина від інших представників флори і фауни Землі? Нехай сперечаються богослови про наявність душі у тварин, нехай біологи досліджують ступінь розумності мавп і дельфінів, одна відмінність встановлена твердо: ніяка істота Землі, крім людини, не здатна жартувати і сміятися.

Звичайно, «серйозні» люди стануть заперечувати важливість гумору, зневажливо питаючи, яка користь в жарті? Але тут вони абсолютно помиляються: гумор часом служить не тільки корисним, а й життєво важливим цілям. Недарма при королівських дворах протягом багатьох століть вводилася державна посада придворного блазня, який в іронічній формі нагадував придворним і королю, що з будь-якого приводу може існувати і інша точка зору. Як правило, блазень був розумною і тактовною людиною, оскільки невдалий жарт часто коштував життя.

Посмішка, як прообраз сміху, виникла кілька десятків тисяч років тому і служила сигналом вітання, безпеки, надійності, забезпеченості, достатку у житті. Коли ми хочемо підтримати і розвеселити іншу людину, ми посміхаємося, жартуємо, розповідаємо анекдоти, показуємо комічність ситуації. Але як люди вміють відрізнити смішне від несмішного, скласти гумористичну розповідь, розсмішити оточуючих? Якій логічної послідовності дій повинна слідувати людина? Яким є неврологічний, фізіологічний і психологічний механізми виникнення сміху? Дослідженню цих питань і присвячені ці міркування.У чому ж полягає роль сміху сьогодні? Насамперед, це засіб направлений на благополучне вирішення напруженої ситуації, адаптації до нової ситуації, запобігання агресії і конфлікту, зняття стресу (позитивні емоції при перегляді гумористичних телепередач). Однак слід враховувати, що будь-який засіб може бути використано і на шкоду людині. Наприклад, надмірне застосування гумору у виховних цілях переходить у глузування, що може викликати у об’єкта насмішок почуття неповноцінності і, як наслідок, агресію.Гумор і сміх є одними з ключових методів отримання доходу, як у формі плати за позитивні емоції (різні гумористичні вистави, атракціони та ігри), так і у формі асоціації з позитивними емоціями (реклама в гумористичних уявленнях, жартівливі ситуації в самому рекламному матеріалі). Окремо слід виділити антирекламу, формування негативного уявлення про особистості і явища шляхом сатири, карикатур, пісень та інших художніх стилів (згадаємо безсмертне «МОЗ попереджає …»).

Сміх та гумор відіграє велику роль у навчанні, допомагаючи формуванню логічних понять про нові речі і критичного перегляду поглядів і думок, а також руйнуванню неадекватних життєвих стереотипів – згадаємо іронічні діалоги Сократа. Учні значно легше запам’ятовують будь-який матеріал, якщо він представлений у жартівливій, смішний формі. Нарешті, з моєї точки зору, гумор є частиною мистецтва, методом самовираження людини як учасника, письменника, поета, художника, артиста, тобто як творчої особистості, або як гідного представника нашого суспільства.