Характеристика климка з повісті "климко"( можна з цитатами)

Дай фото я отвечу
ОК?

Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби

Відповідь:

як варіант

ПАСПОРТ народної пісні  «Стоїть явір над водою»

1. Автор -  невідомий

2. Назва твору - «Стоїть явір над водою»

3. Рік видання  - невідомо

4. Жанр - Соціально-побутова козацька пісня

5. Літературний рід. Дійові особи - Лірика. Козак

6. Тема У пісні описано як журиться козак перед від'їздом на чужину, як сумую за Вкраїною рідною.

7. Ідея Уславлення вірності козака своєму військовому обов’язку, його любові до рідної землі, у пісні засуджується війна як антигуманне явище.

8. Сюжетні лінії Твір умовно поділяється на дві частини: страждання молодого козака напередодні від’їзду на чужину  та його загибель  у далекій стороні.

9.   Художні особливості  Паралелізм, тобто паралельне  зображення  образів  людей  з   явищами  природи:  козак – явір,  калиноньку  їсти – приносити вісті. Епітети: явір  зелененький,  козак  молоденький. Зменшено-пестливі слова: серденько, вороненький, козаченьку. Метафори: «Стоїть явір», «явір... в воду похилився», «вода корінь миє», «...серденько ниє». Звертання: «Не хилися, явороньку...», «Не журися, козаченьку...»; Риторичні оклики: «Не хилися, явороньку, Ще ти зелененький!»; «Не журися, козаченьку, Ще ти молоденький!».

Пояснення:

Середньовічна література-література, що належить періоду, який починається в пізній античності (IV—V століття), а завершується в XV столітті. Самими ранніми творами, що чинять найбільший вплив на подальшу середньовічну літературу стали християнські Євангелія (I століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського (340-397), роботи Августина Блаженного («Сповідь», 400 рік; «Про град Божий», 410-428 роки), переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом Стридонским (до 410 року) та інші праці Латинських Отців Церкви і філософів ранньої схоластики.

Зародження і розвиток літератури середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурним впливом античного світу і християнством.

Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло в XII-XIII століттях. У цей час його найважливішими досягненнями стала готична архітектура (Собор Паризької Богоматері), лицарська література, героїчний епос. Згасання середньовічної культури і перехід її в якісно нову стадію-Відродження (Ренесанс) — проходить в Італії в XIV столітті, в інших країнах Західної Європи — в XV столітті. Цей перехід здійснювався через так звану словесність середньовічного міста, яка в естетичному плані має повністю середньовічний характер і переживає свій розквіт в XIV—XV і XVI століттях.

Объяснение: