Намалюйте словесний портрет павлуся, коли він доріс до парубка.твір скарб.або в інтернеті знайдіть. нарийсуйте словесный портрет павлуся когда он дорос до подростка.сочинение скарб.им ли в интернете найдите

Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Голова його, мов бочка меду. Та й сам він був схожий на бочку або великого кабана.
Щоки були схожі на дві величезні налиті цвітом вишні, ніс, як бульба. Волосся кольору стиглої пшениці, так сяяло під променями сонця. Зразу було видно, що за ним доглядають.
Сам парубок був доглянутим. Одежа завжди чиста, не було синців під очима, ніколи не виднілися ребра або прес.

В оповіданні «Лось» письменник розповідає історію про те, як лось, намагаючись напитись з ополонки, потрапив у воду й почав тонути. Двоє хлопчиків стали свідками боротьби лісового красеня за життя. Зрозумівши, що важкий лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на до Брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. Хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. Незабаром з'ясувалось, що вбивцею лісового красеня із сусіднього заповідника став їх рідний дядько Шпичак. Коли дядько зрозумів, що брати не в захопленні від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. Він пробував їм і погрожувати, щоб вони мовчали, і пропонував за мовчанку м'ясо й роги, але діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней. Автор завершує оповідання тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб «лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля». Але лось так і не ворухнувся. Є. Гуцало спеціально не розповідає про те, що буде далі, пропонуючи замислитись над цим читачу. Хоча, що буде далі, здогадатись неважко: хлопці, незважаючи на те, що вбивця — їхній рідний дядько, мабуть, все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тварин. На відміну від хлопців, Шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину. У невеличкому творі Є. Гуцало зумів поставити ряд дуже важливих проблем: те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги. Навпаки, люди мають усвідомити, що їх завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.

Родинне дерево Софійки (сім’я Ягоди), Вадима (сім’я Кулаківських),  невідомого хлопчика та Іри Білої (родина  Міщенків – Білих).Якщо учням важко встановити родинні зв’язки, вчитель може запропонувати їм до перелік імен чи прізвищ представників родини, як-от: Софійка, Ростик, Тетяна, Славко, Ліна, Іван, Ніна, Горпина, Павло, Клава, Корній – Ягоди (Вишні). Іра, Валентин, Вусань, Мішель, Данило – Міщенки (Білі) . Вадим, Толик, Іван, Катерина, і Васюня, Олена, Єлизавета Львівна, Яків, Франя, Фрол, Гордій – Кулаківські.