Твiр роздум на тему "чи вийнашла б людина коп'ютер, якби не було книжок? " 6-! 25

На мій погляд , людина не винайшла б компютера , якби не було книжок..Тому що , книга - це джерело знань . А якби не було б книг не було б і знань. Напевно, ми б до цих пір  б добували вогонь. Без книги люди були не грамотні, і не могли б читати і писати .Але люди навчилися говорити і стали розповідати один одному про те, як добувати вогонь, шукати собі їжу, ховатися від диких звірів, робити посуд і найпростіші знаряддя праці. З кожним днем ​​нового ставало все більше. Таким чином , людство і дойшло до і до "Компютера". Сьогодні завдяки комп’ютеру і іншим технологіям, пов’язаних з комп’ютером, можна робити практично все.Підбиваючи підсумки, можна сказати, що комп’ютер  це дуже важлива штука  для сьогодення , але  і зараз б її не було б якби не було книг..

Відповідь:

Стосунки Федька з однолітками

під час будування хаток із піску:  на мій погляд в цій ситуації Федько веде себе негарно. Без будь-якого пояснення, без причини він псує дитячу гру ще й сміється з того, що він ображає інших дітей. цитата   Федько теж ліпить. Але раптом встане, подивиться-подивиться і візьме та й повалить усе чисто — і своє, і чуже. Ще й регочеться.

під час запуску повітряного змія: коли під час будування хаток з піску Федько хоча б грається з іншими дітьми, то під час запуску повітряного змія він веде себе як розбишака. Довго гає зі сторони як інші діти запускають повітряного змія, а потім в розпал гри по-розбійницьки  силою відбирає чужу іграшку. Змій йому не потрібен, запускати його самому не так цікаво. Таке враження, що Федькові подобається знущатися з інших. цитата: "Але Федько вмить зривається з місця, налітає на Спірку, ловко підставляє ногу й кида його на землю. ...Гаврик плаче, а Федько намотує нитку на руку і помалу задом іде додому. Вигляд у нього гордий..."

під час прогулянки під дощем:  цій ситуації хлопець веде себе як звичайний хлопець, який разом з друзями радіє теплому літньому дощу. Навіть дивно, як після стількох образ зі сторони Федька, хлопці приймають його до свого гурту. Але разом з тим стає зрозумілим, що можливо Федько не такий уже й поганий і його друзі це знають і розуміють. цитата "На вулиці, в самому потоці, під дощем, мокрі, без шапок бредуть Федько, Стьопка і Васька. Вони позакачували штанці аж до живота, пацають ногами, сміються, щось, видно, кричать, їм весело і любо! ...Ось Федько підставляє лице під дощ, ловить краплі ротом..."

під час пригоди на річці: в цій ситуації Федько веде себе як справжній, вірний і надійний друг. Коли Толя розгубився і почав панікувати на крижині, то Федько не роздумуючи кидається йому на до таки рятує Толю. Інші хлопці допомагали Федькові - і коли він робив нову палицю, щоб врятувати Толю, і вболівали за нього, поки він витягував Толю з крижини, а потім допомагали Федькові вибратися з води. цитата "  І от, коли всі метушились, бігали і не знали, як вирятувати Толю, несподівано з'явився Федько. В руках йому була довжелезна палиця, в яку він почав забивати гвіздка, раз-по-раз заклопотано подивляючись на Толю..." Єдине, що не зробили друзі Федька з незрозумілих причин -може через свій вік або через незнання - вони не призналися батькам Федька і Толі, чи  дійсно Федько штовхнув Толю на крижину

під час похорону: стає зрозуміли хто був Федькові другом, а хто - ні.  цитата "На кладовище йшли хлопці зо всіх сусідніх вулиць. Спірка, Стьопка й Гаврик плакали навзрид", "Коли Федькова труна сховались за рогом вулиці і не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутивсь на одній нозі й побіг гратися з чижиком".

Пояснення:

7 серпня 1819Народився в містечку Воронежі колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер — Шосткинський район Сумської області) в родинізаможного козака. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії.

1836закінчив п’ять класів Новгород-Сіверської гімназії

1839—1840навчався на філософському та юридичному факультетах Київського університету, але не закінчив його

1841прозові твори: «Циган», «Огненный змей. Повесть из народных преданий»

1841-1845викладав російську словесність у Луцькій, Київській, Рівненській та Петербурзькій гімназіях. Підтримував діяльність Кирило-Мефодіївського братства.

1845Опублікувавши перші розділи роману «Чорна рада» у журналі «Современник», письменник здобуває визнання громадськості.

22 січня 1847Побрався з Олександрою Михайлівною Білозерською.Боярином на весіллі був співучий, дотепний, веселий друг Пантелеймона — Тарас Шевченко.

квітень 1847 у Варшаві, де за відрядженням Петербузької Академії вивчав слов’янські мови та культури, письменник був заарештований у справі Кирило-Мефодіївського братства і висланий спочатку до Вологди, а потім до Тули із забороною писати й друкуватися.

1847—1850Куліш перебував на засланні, працював державним службовцем.

1851повернувся до Петербурга, працював урядовцем у Міністерстві державного майна.

1852«История Ульяны Терентьевны»,«Яков Яковлевич» 1856«Феклуша» 1856 — 1857З’являється двотомне видання «Записки о Южной Руси», збірка безцінних фольклорно-історичних та етнографічних нарисів, що викликала загальне схвалення.«Чорна рада»,«Граматка», «Народні оповідання».

1862Куліш укладає свою першу поетичну збірку «Досвітки. Думи і поеми», що виходить у Петербурзі.

1864 — 1868Жив у Варшаві.

з 1871Живе у Відні.

1873Живе у Петербурзі.Він готує тритомне дослідження «История воссоединения Руси», в якому прагне документально підтвердити ідею історичної згубності народно-визвольних рухів і піднести культуротворчу місію польської шляхти, ополяченого українського панства і російського царизму в Україні.

1882виходить збірка «Хуторна поезія». Наступного року Куліш відійшов від громадської діяльності й, усамітнившись у маєтку дружини на хуторі Мотронівка (тепер у складі є Оленівка Чернігівської області), присвятив себе літературній та науковій праці.

1883Поема «Магомет і Хадиза», збірка поезій «Дзвін

1884Драма у віршах «Байда, князь Вишневецький»

14 лютого 1897Помер на хуторі Моторнівка