Твир на тему зло и добро в оповиданнях в.винниченко

У багатьох казках, байках, оповiданнях розповiдалось про протиставлення добра злу. Але В. Винниченко в оповiданнi "Федько-халамидник" показав це на прикладi двох хлопцiв так яскраво, що вже не вважаєш Федька розбишакою, вiдчуваєш симпатiю, повагу до нього, як до особистостi.
Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусiдам, своïм однолiткам не дає гратися. Але читаючи далi про дружбу Федька з Толiком, розумiєш, що Федько - чесна i порядна людина. Вiн, нiчого не приховуючи, розповiдає батькам про те, чому на нього усi гнiваються. Вiн нiколи нi за кого не ховався, як його друг Толiк, та i другом його назвати можна лише умовно. Який же це друг, котрий не захистив
- товариша, не розповiв правди, бо боявся, що буде покараний.
Толiк - зла, хитра людина. А випадок iз чижом показує, що вiн усе життя буде хитрим, боягузливим, брехливим. Навiть смерть друга не вплинула на цього хлопця. Толiк - це хлопчик слабкий не тiльки фiзично, але й духовно.
Бешкетування можна пробачити Федьковi, бо в нього добре серце i багато гарних рис. Хоча б те, що вiн намагався врятувати Толiка, розумiючи, що може загинути сам.
Менi б дуже хотiлось, щоб у мене, та й в усiх були такi друзi, як Федько, - добрi, чеснi, на яких можна покладатися. I якомога менше таких, як Толiк, - брехливих, злих, що рятують тiльки себе, зраджуючи друзiв.

"Висміюється вчинок жаби. Вона дуже хотіла бути схожою на вола, і тому, ризикуючи власним здоров'ям і життям, почала надуватися. Вигадниця не думала, що може наробити лиха, її розум затьмарювала пихатість. Вона навіть не слухала подруги, і тому померла через власну дурість. Це перший аргумент, оскільки байки - це повчальні історії. По-друге, в творі всі дії виконують тварини. А третім доказом є те, що в кінці твору є моралістичний висновок. Тому я із впевненністю можу сказати, що "Жаба й Віл " Леоніда Глібова - це байка.

Объяснение:

Бути дружним класом — це, на мій погляд, значить мати однакові (або схожі) погляди на людські цінності та вади. А звідси — і відповідні настанови, відповідна поведінка усього класу. Дружний клас — це не тільки (та й не стільки) спільні веселі розваги, а й вміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на до однокласнику. Або у хвилини щастя — чи то день народження, чи якась особиста перемога, — щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, влаштувавши класне свято. А ще дружний клас — це вміння зупинити свого однокласника перед прірвою біди або поганого вчинку, простягнувши йому сильну руку друзів. Дружний клас — це коли багато "я" зливаються в одне "ми", як струмочки зливаються в одну річку, що весело й гідно потім тече в одному напрямі!