Твір вітька + галя короткий сюжет на 10 для читацького щоденника.

25 липня 1964 року мала відбутися дуель між Вітькою Горобцем і Петром Білим за наступними умовами: дистанція – 12 кроків, зброя – вогнепальна, право першого пострілу – Вітька, секунданти – Федько Котигорошко та Юрко Гречаний, причина: серце Галі Козачок.

Напередодні дуелі Федько наказує Вітькові не спати цілу ніч, нічого не їсти, не переживати, що його уб’ють (вмирати ж лише раз, як каже дід Свирид)-це все він прочитав у книгах, які він дуже любив.

Напередодні дуелі без якоїсь частини 14-річний Вітька зізнається Федькові, що закоханий у Гальку і останній з радістю пропонує свою до він пропонує заспівати серенаду.Все закінчується тим, що вони помиляються і "співають серенаду" під хатою баби Хіврі, на них кидається собака Сірко і вони тікають.

Справжній друг Федько різними намагається до приворожити Галю: за до чарівного зілля, пише їй романтичного листа "від Віті", і це недарма, Галя призначає побачення Вітьці.

Але хитра Галя водить за носа Вітьку. загадує йому різну хозяйську роботу, яку йому до виконувати Федько, але коли вони бачать що вона гуляє з Петром Білим, а вони працюють, їх проймає злість- це стає причиною для дуелі.

Дуель закінчується втечою ворогів, але самопал, зроблений Федьком розриває, й вибиває Вітьці зуба.

На вибух прибігає міліціонер Причепа, хапає Вітьку, приводить до дільниці і замикає у камері, сюди ж саджають й Петра, Галя приходить навідати Вітьку, й пояснює йому все, ситуація між ними покращується, Вітьку щиро радіє.

У другій частині Вітька йде на побачення з Галею у кіно, за до порад Федька він прибирає гарного вигляду, і намагається вдавати з себе"дорослого", смалить цигарки, та підпалює тин бабі Прісці, але побачення переривається тим, що Вітька хоче поцілувати Галю, як герой кіно, але приходить Федько.

Федько радить Вітькові зробити дарунок Гальці і йде красти сливи у садок до діда Свирида, коли його помічають, він тікає, але налітає на комірника з якого починає сипатися зерно, підходе Причепа і висловлює подяку Федькові, що той допоміг зловити злодія зерна.

Далі Федько радить Віті свататися, і йде у ролі свата до Галининої хати. Там її мати пропонує прийти з хлібом через років 10 і насипає Федькові в карман гарбузового насіння. Федько і Вітька лузають насіння і вирішують, як далі жити. Федько бере ніж, вишкрябує на дереві "Вітька + Галька" і каже, що 10 років вони почекають.

 Мені  здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.
               По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.
                Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.
                По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, -  шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.
                Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.
                Отже, дружба - це найкращий скарб в житті

Мені  здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.               По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.                Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.                По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, -  шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.                Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.                Отже, дружба - це найкращий скарб в житті