Твір скарб. просторічні та лайливі слова іть!

Для зображення комічного застосовуються певні засоби. Перелічимо основні з них і визначимо, які саме використовує письменник в оповіданні.

— Сполучення в реченні слів, що означають різнорідні поняття;

— неправильне розуміння міжмовних омонімів;

— використання або розуміння метафоричних фразеологізмів у прямому значенні;

— використання каламбурів — гри звуків або слів;

— вживання пестливих слів, займенників середнього роду і дієслів у третій особі однини стосовно особи з метою висміювання;

— використання гіперболи;

— іронія — вживання слів у протилежному значенні;

— парадокс — сполучення несумісних понять, що виключають одне одного;

— макаронічна мова — змішання й перекручення слів різних мов;

— народна етимологія — перекручення персонажем слів, вимова яких для нього важка;

— жартівливі народні прислів’я та приказки;

— дитяча етимологія — шепелявість, картавість та інші вади у мові дітей;

— урочистий тон і використання відповідних засобів при зображенні буденних подій, описі звичайних предметів;

— використання політичних або наукових термінів для зображення побутової події чи щоденної роботи;

— змішання різних стилів літературної мови;

— характеристичні прізвища;

— пародія;

— комічна ситуація, подія, монолог, діалог, герой, деталь.

4. Пошуково-дослідницька робота.

(Проводиться самостійно під керівництвом учителя або учнів-асистентів).

Завдання: відшукати засоби комічного, що їх використовує Олекса Стороженко в оповіданні «Скарб», зробити висновки.

Просторічні та лайливі слова (телепень, скажена, орав здорово); комічні порівняння, фразеологізми (як той пуцьвірінок, буцім з його чортяка лика дере, як на живіт кричить, як горох з мішка); гіпербола (не випускає мати сина надвір цілий рік — то холодно, то жарко, то сиро); вживання середнього роду (його вигнало та розперло);

комічний портрет («Лика широка та одутлувата, як у того са-логуба, а руки білі та ніжні, як у панночки»);

іронія («заснув манесенький»);

комічні ситуації («…Вийде в садок, ляже під грушею, а часом, глянувши угору, трошки й розсердиться: «Бісові груші,— пробубонить,— які спілі, і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот»»);

прізвисько Лежень;

комічна подія (скарб захований у дохлому хорті, якого хлопці жартома вкинули Павлові до хати);

комічне прислів’я («Хвалить шинкар п’яницю, а дочки своєї за його не віддасть!»)

Висновки: гумористичне, викривальне зображення головного героя оповідання «Скарб» автор подає, вдаючись до різноманітних засобів, які допомагають викликати відразу до людини, котра нічого у своєму житті не зробила доброго, прожила марно й безцільно, користуючись плодами праці інших.

Франц Кафка був чиновником, все своє життя він пропрацював держслужбовцям і писав він в основному в стіл. При його життя була видана лише мала частина його творів, все інше було всупереч останньої волі Кафки видано його духівником і другом Максом Бродом. Якраз неопубліковані романи Кафки і зробили його знаменитим вже посмертно. По суті, багато ідей Кафки співзвучні основним ідеям екзистенціалізму. Перейдемо до цих самих творів.

Говорячи про Кафку, я не можу не згадати його оповідання "Перетворення". Незважаючи на те, що він короткий, він є найвідомішим твором Кафки і доносить до нас його основні ідеї. Проблема маленької людини, проблема хиткість навколишнього світу, сімейних і суспільних відносин. Грегор Замза раптово, без всяких на те причин перетворюється на комаху і поступово приходить до розуміння абсурдності буття, марності спроб стати кимось в цьому світі.

Перейдемо до ключового трикутнику романів Кафки. Кожен з них в тій чи іншій мірі розкриває перед нами всі грані світорозуміння Кафки. Навіть є особливий піджанр, виділений шанувальниками творчості Кафки - кафкіанський кошмар.

У романі процес над головним героєм, Йозефом К. Починається судовий процес, ні мотиви якого, ні наслідки якого герою неясні. По суті він живе так само, як жив. Спробувавши розібратися в суті цього безглуздого і абсурдного процесу, він втягується в нього, з'являються моменти, коли він не займається нічим, крім процесу

Екзистенціалізм в творчості Франца Кафки

У романі Замок теж велику роль відіграють ідеї абсурдності, неможливості виконати те, що ти хочеш, повного занурення в хитку реальність, в якій ти зовсім нічого не розумієш. Головний герой роману їде в замок, проте в замок він не може потрапити згідно з незрозумілої причини. Герой абсолютно відхиляється від наміченої мети, сковує незрозумілими обставинами. Особливо вражає кінець цього роману, хто читав, той зрозуміє про що мова ...

У романі Америка, він же - Зниклий безвісти, герой приїжджає в Америку повним надій молодою людиною. Дивна і невблаганна ланцюг обставин повністю змінює його, він пропадає безвісти як особистість, при цьому залишаючись тим же. Він втрачає свої документи, своє ім'я, свою зовнішність і т.п.

Так були виражені основні ідеї екзистенціалізму в романі Кафки. Герої потрапляють в абсурдні і безвихідні ситуації, що нагадують майже кошмарний сон. У них не залишається нічого крім безмежної втоми, процес втрати самих себе вони гають как-будто з боку. Окремий інтерес викликають символи і деякі сцени в романах, наприклад, притча про закон з процесу. Кафка - дуже глибокий і неординарний письменник, на мою думку, зробив для екзистенціалізму більше, ніж хто інший. Він не мислив категоріями, які не обгрунтовував екзистенціалізм як вчення. Він просто показував нічні кошмари маленької людини, як вони є, безвихідь в його романах можна порівняти за силою і глибині тільки з безвихіддю в романах Достоєвського. Цього письменника можна поставити в один ряд з Камю і Сартром, а за силою впливу - навіть вище їх.

Микола Лисенко Ще підлітком Микола Лисенко почав записувати народні пісні й думи. Студентом університету записав цикл весільних пісень, який згодом було видано. Дев’ятнадцятирічним юнаком Лисенко вже керував студентським хором і разом зі своїм троюрідним братом Михайлом Старицьким працював над оперою. Проте давався взнаки брак систематичної музичної освіти. Микола зрозумів: навчатися музики необхідно. Лисенко вступив до одного з найавторитетніших навчальних закладів Європи — Лейпцизької консерваторії. Складний навчальний курс пройшов усього за два роки, поєднуючи навчання з концертуванням у Лейпцигу й Празі. Здобув славу одного з найкращих піаністів своєї доби. Навчання в Німеччині пов’язане ще з однією подією в житті композитора. Саме тоді ним було започатковано вокальний цикл «Музика до «Кобзаря» Тараса Шевченка». Над циклом композитор працював майже сорок років, п’ятдесят одну пісню створивши на Шевченкові слова. У цьому циклі розкрилося глибоке розуміння поезії Кобзаря, усвідомлення її єдності з народною піснею. Після повернення в Україну Микола Лисенко поринув у культурне життя. Виступав як піаніст, організував хор, з яким багато гастролював, творив музику. Написав оперу «Різдвяна ніч» за творами Миколи Гоголя. Дещо пізніше Лисенко приступив до роботи над ще однією оперою за сюжетом Гоголя, якій судилося стати одним з найвидатніших творів українського музичного мистецтва. Йдеться про «Тараса Бульбу». Закоханість в український фольклор, безпосередня участь в археологічних розкопках на Хортиці розбудили в ньому величезний інтерес до героїчної історії рідного народу.Зовсім не випадково композитор звернувся до повісті Гоголя. Десять років віддав Микола Лисенко роботі над оперою. Розповідь про те, як народжувався твір, могла б стати захоплюючим романом про самовідданість митця, про наполегливі пошуки й радість— творчих знахідок. На жаль, композитор так і не побачив своєї опери на сцені. «Тарас Бульба» був поставлений тільки 1924 року — через дванадцять років по смерті Миколи Віталійовича. Відтоді опера не зникає з репертуару багатьох театрів. Творчий доробок Миколи Лисенка дуже багатий. Крім опер «Тарас Бульба», «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Утоплена», він створив кілька кантат на слова Тараса Шевченка, сотні пісень на слова Івана Франка, Лесі Українки, Адама Міцкевича, Генріха Гейне, Олександра Олеся. Чудовими є твори Лисенка для дітей: опери «Пан Коцький», «Коза-дереза», «Зима і Весна». Творчість Миколи Лисенка є цілою епохою в музичній культурі України. Його мистецька школа народила згодом відому плеяду чудових композиторів. Кожен з них ішов власним шляхом, проте в основі їхньої творчості було те, що заповів Лисенко, — любов до рідного народу та невмирущої народної пісні. За В. Туркевичем.