Написати твір на одну з тем: 1.''згубний вплив грошей на персонажів комедії'' 2.''руйнівна сила грошей'' 3.''у чому щастя людини? '' всі три теми за твором івана карпенка-карого ''сто тисяч''. будь-ласка як можна швидше.

І. карпенко -карий - один з корифеїв української сцени . драматична творчість і. карпенка- карого - найбільше досягнення української класичної драматургії xix століття . через величезну пізнавальної та художньої цінності його твори вже понад століття мають неабиякий успіх. « цілісність драматичної творчості карпенка- карого , - писав його видатний сучасник іван франко, - наповнює нас почуттям подиву його талантом. охопити такий широкий горизонт , заселити його таким безліччю живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант ». «сто тисяч» - значний крок на шляху творчого зростання. 1 . засудження недоліків суспільного життя. у п'єсі автор вістря своєї сатири спрямував проти сільських глитаїв , пронизаних ненаситної жадібністю до збагачення . вся увага карпенко -карий зосередив на типовому образі « користолюбця ». невдала спроба дешево придбати сто тисяч фальшивих карбованців виступає лише як епізод , який є глибше розкрити характер персонажів. )2 . центральний персонаж комедії - герасим калитка . ( це черствий і старанний власник , який понад усе любить землю і намагається її придбати якомога більше. жадібність збагачення стала єдиною всепоглинаючою пристрастю сільського глитая . усі вчинки обумовлені цією пристрастю , підпорядковані цій мрії . навіть родинні почуття у мошни притуплені власницькими інтересами . таких , як герасим калитка, в 80 -х роках було чимало , що дало можливість зграй шахраїв оббирати цих засліплених жадібністю господарів. 3 . примарне прагнення бонавентури . копач захоплюється заповзятливістю таких , як калитка, « господарських мужиків » , які поступово прибирають до своїх рук землі . сам він теж мріє розбагатіти , тому й шукає скарб , перекопуючи тонни землі . він хоче розбагатіти відразу , без виснажливої ​​щоденної роботи . 4 . своєрідність образу савки . кум мошни , савка , теж мріє про гроші. заради них він готовий йти в пекло , віддати душу люциферу . на івана купала він ходив на роздоріжжі кланятися гнату безп'ятов і попросити грошей . заради збагачення він готовий на все , нічого не боїться : «страшно тільки без грошей , - говорить він , - а з грошима , сказано ж, і чорт не брат».

Русалонька із 7-в» характеиристика софійки повість-казка марини павленко «русалонька із 7-в, або прокляття роду кулаківських» — це твір про дитячу фантазію й дружбу, про дорослі проблеми і віру в диво, про сучасність і далеке минуле. дівчинку софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця валя. дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. ще софійка страшенно переживає через те, що однокласник вадим кулаківський майже не звертає на неї уваги. дівчинку бентежить новина, що рід кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. понад усе софійці хочеться родині, щоб вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. правда, самому вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, софійка відважилася подолати час. дізнавшись, що стара шафа — це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. дивним чином софійка завади опиняється у вирі подій. вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. софійка втрутилася в минуле, врятувала катрю кулаківську, її нареченого семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі. звичайно, твір наповнений казковими , мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творі марини павленко багато реального. усе це робить його цікавим не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «русалоньку…», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.

Наталка — народний ідеал української жінки. У цьому образі є всі ті якості, які притаманні для молодої дівчини в народних піснях, казках… Наталка вродлива, трудівниця, невсипуща хазяйка, розумна, чемна, привітна, ласкава, любить і шанує свою матір, але, поважаючи інших, вона вимагає поваги і до себе. Глибоке, вірне, самовіддане кохання Наталки до Петра відтворено таким, яким це почуття зображено в народних піснях. Наталчин ідеал сімейного щастя співпадає з народним. Наталка завжди чарує великою пошаною до матері, до старших, своєю працелюбністю, дівочою чистотою, скромністю і відданістю великому коханню. Петро — представник трудового народу. Поставлений автором у типові умови тогочасної дійсності, сирота Петро виховується у чужій родині, з якої був вигнаний за те, що покохав доньку свого багатого покровителя (Наталка говорить, що Петро був бідний, любив її і за те потерпів і мусив її оставити), і блукає по заробітках. Але сам образ не є цілком типовим. Як на бурлаку-заробітчанина, Петро надто чутливий, м’яко- хараткерний, нерішучий, слабовільний. Разом з тим у п’єсі ці риси характеру Петра мають і соціальну та психологічну вмотивованість: вони є результатом залежного, підневільного становища сироти-бурлаки Микола — сирота без роду, без племені, без таланту і без приюту. У цьому образі І. Котляревський відтворив патріотизм українського трудового народу. Найсильніше почуття в Миколи — прагнення до особистої волі, прагнення позбутися залежності від багатіїв. Його мрії не обмежуються бажанням мати сім’ю, власну хату, господарство. Він прагне волі, хоче незалежного життя. Єдиним місцем, де бідна людина могла почувати себе хоч відносно вільною, в той час були причорноморські степи, куди й направляється Микола. Але він любить свій поневолений край, пишається тим, що його рідна Полтава благоустроюється: «…вулиці застроюють новими домами, то кришки красять, то якісь пішоходи роблять…— аж дивитися мило» Тетерваковський — тип дрібного чиновника часів кріпосництва. Тетерваковський — дворянин, але займає найнижчу посаду, яку могла одержати людина його середовища: він — возний, розвозив різні папери до повітових судів, виставляв майно на продаж тих, хто заборгувався. Складав також різним людям позови, скарги й ін. Ця служба відкривала йому можливість обдирати клієнтів, багатіти за їхній рахунок) Возний виховувався у середовищі чиновників, хабарників, сприйняв погляди та переконання цього середовища і керувався ними все життя) Виборний Макогоненко — тип заможного українського селянина, який вибився на дрібного сільського урядовця.  Возний характеризує виборного як хитру і вертку людину. «Ти умієш увернутися — теє-то як його — хитро, мудро, недорогим коштом,— говорить він виборному, вмовляючи його згодитися висватати Наталку. На ці ж риси вдачі «старшого в селі» вказує і Микола: «…чоловік і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця… і на всі сторонни мотається: де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже» Терпилиха — типовий образ селянки-біднячки. Усі вчинки і поведінка героїні визначаються перш за все глибокою материнською любов’ю. Вона якнайгарячіше хоче своїй дочці-одиначці щастя, бореться за нього. Але її розуміння щастя зовсім протилежне Наталчиному: для неї воно — в достатках. У минулому багата, а тепер дуже бідна, вона добре знає перевагу багатства над бідністю. Терпилиха бачить, як її дочка б’ється над чужою роботою, щоб забезпечити матір, і цінує це. Але, добре знаючи сучасні їй умови життя, вона прекрасно розуміє, що чесною працею злиднів не позбутися.