Головні події другого розділу тореадори з васюківки

«Вермахт!.. Двадцять залізних!..» 
— Рень і Завгородній! Вийдіть з класу! Скоро ви корову на урок приведете! Зрив-щики дисципліни! Порушуєте мені навчальний процес! Я на вас директору скаржитись буду! — Галина Сидорівна вся аж кипіла (здавалося, що в неї навіть пара йде з рота). 
Ми покірно потеліжилися за двері. 
У коридорі Ява розстебнув сорочку, нахилився, і Собакевич вискочив з його пазухи на підлогу й заметляв хвостом, ніби нічого не сталося. 
— Теж іще! —докірливо сказав йому Ява. — Не міг Не тебе ж питали, а Павлушу, чого вискочив, як Пилип з конопель? 
Собакевич винувато схилив голову набік. Мабуть, він зрозумів, що підвів нас. 
Друзі прив'язали до шиї Собакевича дзвінок і відпустили гуляти. Притулившись до стіни сараю, хлопці почули таку розмову: 
Бурмило: Воно-то, конешно, так... Але... 
Книш: Зате подаруночок матимеш від німців хіба ж такий! На десять років буде... 
Бурмило: Ги-ги! 
Книш: ...Вермахт щедрий... 
Бурмило: А що ж, конешно... 
Книш: Має бути двадцять залізних... Точно... Аякість... Бронебійна... Р-раз — і нету! Будьмо! 
Чути дзенькіт склянок, — мабуть, Книш і Бурмило випивають. 
Книш: Купимо в Києві, що треба, і за діло! 
Бурмило: Сам не можеш? 
Книш: Якби я мав час і якби плавав так, як ти, я б взагалі без тебе обійшовся. 
Бурмило щось прохарамаркав, ми не розібрали ані слова. 
Книш (роздратовано): А... хрест-навхрест! Треба хапати момент, а ти!.. Це ж так удачно; що мене посилають з цією екскурсією шкільною... 
Бурмило: Ну, гаразд! Завербував. 
Книш: Тільки ж — нікому-нікому! Жодній живій душі. Бо —як довідаються... 
Бурмило: Щоб я бога не бачив! Що я — маленький! Це ж таке діло... 
Книш: Ну, до завтра! 
І все. Запанувала тиша. Певно, Книш і Бурмило вийшли з сарая. 
Проте хлопці нічого не встигли вирішити, бо Собакевич, гасаючи по шкільному подвірю, зірвав навчальний процес: всі подумали, що звук від його дзвінка — то шкільний дзвоник, і помчали з уроків. Галина Сидорівна розлютилася й відмовилась брати хлопців на екскурсію до Києва. 

Короче говоря, Галина Сидоровна отказалась брать их на экскурсию в Киев.

Відповідь:

Павлусь – це головний герой повісті А. Чайковського “За сестрою”. Майже все своє життя Павлусь мирно жив зі своєю сім’єю у сел івка, аж поки біда не нагрянула у дім: татари вбили рідних Павлуся, а сестру Ганну забрали у полон. Павлусь вирішує незважаючи ні на що врятувати свою сестру та помститися за смерть сім’ї і вирушає у далеку подорож. Також Павлусь хоче довести самому собі що він – це справжній нащадок прадідів-запорожців, які боронили українську землю від загарбників. Хлопець залишає козаків-побратимів, батька та брата і йде в Крим визволяти сестру з полону.

Пояснення:

Тема: пригоди семикласниці софійки, яка   намагається розплутати зловісну таємницю. ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості. головні герої: софійка, її мама, тато, молодший братик ростик, вадим кулаківський, колишній сусід  сашко, тітонька сніжана та її наречений валентин. композиція – співвідношення частин твору, яка відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя; послідовність та вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. експозиція: у квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі зав’язка: під час приготування до весілля софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі.   кульмінація: під час  знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки сніжани виявляється, що коралі зникли. розв’язка: софійка дізнається, що коралі в неї украв вадим кулаківський. у книзі «русалонька із 7-в або прокляття роду кулаківських» марина павленко вірно дотримується свого творчого принципу — писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною. головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива софійка — розпочинає своє дослідження, щоб своєму однокласнику вадиму кулаківському позбавитися родового прокляття. поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда кулаківського. з казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, героям казкових повістей, софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час. марина павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії україни, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. читач «русалоньки із 7-в або прокляття роду кулаківських», глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і . софійка — героїня книги «русалонька із 7-в або прокляття роду кулаківських». у повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. марина павленко відзначила, що прототипом образу софійки стала її старша донька. досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня вадима кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. софійка, побачивши невідомий бік життя вадима, вирішила йому.