Твір на тему який із вивчених творів з української літератури мені запам'ятався найбільше(8 клас)

ответ: у восьмому класі я прочитала чимало цікавих творів. вони були насичені різними подіями, емоціями, переживаннями. кожен твір вразив мене. прочитавши романи, вірші, повісті, я вивчила багато нових цікавих фактів про історію україни, життя, звичаї, традиції та побут народу.

є твір, який мені запам’ятався найбільше. історичний роман пантелеймона куліша «чорна рада» вразив мене, показав справжню історію україни. відомий український письменник зміг чудово зобразити історичні події доби руїни. у творі утверджується думка про необхідність підвищення національної свідомості українців. доводиться факт, що провідною силою для розвитку держави є національна еліта. у романі автор закликає до єдності народу заради щасливого майбутнього. куліш акцентує увагу на суперечностях між козаками, шляхтичами, міщанами.

роман сповнений різноманітними образами. кожен персонаж має свою характеристику, усі риси підкреслені за художніх засобів. окремий герой твору часто відіграє важливу роль. роман побудований на історичних фактах, тому вражає те, що були лицемірні, підступні, егоїстичні люди, які готові були знехтувати батьківщиною заради власної вигоди. найлукавішим героєм є іван брюховецький. це політичний авантюрист, який будував свою кар’єру лише на брехні. навіть автор ставиться до героя зі зневагою, називає його іванцем. брюховецький — безчесна людина. спокійно дивлячись людям в очі, він говорив неправду, втирався в довіру простому народові, намагався справити гарне враження, вдавав із себе скромного чоловіка. іван таки зміг дістатися своєї мети. на раді серед черні він був обраний гетьманом. вражає підступність людини. одразу ж брюховецький починає пригноблювати людей, називає їх дурним мужицтвом. не можна спокійно реагувати на підступність іванця. мабуть, саме через таких людей україна й переживала такі важкі часи після смерті богдана хмельницького.

на противагу брюховецькому у творі змальований яким сомко. це справжній патріот своєї держави. він щиро вболівав за щасливе майбутнє батьківщини. автор змалював сомка в образі продовжувача дипломатичної політики богдана хмельницького. яким не хотів аби через його власні інтереси починалися чвари. цей чоловік мріяв про квітучу державу, прагнув, аби два береги дніпра приклонилися під одну булаву. сомко — щирий, розумний, сильний, сміливий ватажок, який прагнув об’єднати україну. письменник зображує героя гарним чоловіком, воїном з ясними очима, відданим, благородним гетьманом. душа радіє, коли розумієш, що все ж таки є справжні патріоти.

у творі піднімаються не тільки проблеми патріотизму, гідності, а й тема кохання. стосунки між петром шраменком та лесею череванівною займали провідне місце в романі. звичайно кохання розвивалося не безхмарно, були складнощі. я була дуже рада, коли дізналася, що петро та леся одружилися. я вважаю, що вони є достойною парою. закохані довго боролися за свої сильні, взаємні, щасливі стосунки — і вони дісталися бажаного.

объяснение: отже, я в захваті від прочитаного роману. цей твір відкрив для мене багато нового, я побачила історію україни очима письменника. мене вразило широке використання художніх засобів. за їх куліш дуже точно зміг підкреслити риси характеру кожного героя. я люблю україну, мені подобається дізнаватися нові факти про неї, вивчати історію, мабуть, саме тому «чорна рада» пантелеймона куліша не залишила мене байдужою.

жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. цю аксіому доводили і , і мольер, і багато інших майстрів художнього слова. не лишився осторонь і український драматург іван карпенко-карий. у комедії "сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття - моральні принципи. таких героїв у п'єсі двоє: герасим калитка і кум його савка. проте, попри спільну в житті мету - здобуття грошей, - якими різними є ці персонажі! у першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з них - різні. першою і центральною фігурою п'єси є багатій герасим калитка. він не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: "тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає - і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. не спиться мені, не їсться мені" найперше його цікавить матеріальне, а духовне - повністю знецінюється. так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно у власних інтересах, спекулюючи поняттями віри. у робітника він забирає половину хлібини, посилаючись на те, що "гріх у неділю снідать". коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, навчає: "люде в київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудитися для божого дому й шість худобу ганять в празник гріх. блажен чоловік, іже скоти милує". невже калитка насправді такий богомільний? ні, факти з його життя свідчать, що це не так. і думає він у цей момент не про те, щоб вшанувати церковне свято, а про те, що "скотина гроші коштує".            і, звичайно ж, центральна інтрига твору - купівля фальшивих грошей - явище протизаконне, але цього, справжнього гріха, герасим не боїться. коли савка, якого калитка взяв у компаньйони, повертається із міста, успішно розмінявши "фальшиві" купюри, коли сповіщає, що гроші "годяться", герасим розчулено каже: "куме, вашими устами бог говоре".            лицемірство є ще однією виразною рисою цього персонажа. перед своїми друзями він прагне мати вигляд доброго та чесного чоловіка, який дуже любить свою жінку. насправді він поводиться зі своєю дружиною жорстоко. ось що говорить сама параска: "бий, бодай тобі руки посохли! і замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! у! харциз - коняку жаліє, а жінку бить збирає" втім, до бійки справа не доходить: як тільки на порозі з'являється копач - герасим цілує параску.            другим, хто прагне здобути гроші будь-якою ціною, є савка - змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі. доведений до відчаю, савка згоден продати дияволу власну душу: "пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей".            савка розмірковує про те, що, мабуть, сусідський поміщик жолудь має "нечисті гроші", тобто, він вже скористався цією можливістю. але наприкінці цієї ж яви савка робить ще один висновок: "е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя". і у цих словах - уся суть конфлікту, тут заховано корінь зла. про людину, яка ставить на перше місце в житті багатство, можна впевнено сказати, що вона продала душу дияволу. під час поділу грошей і калитка, і савка готові вбити один одного. втім, коли справу провалено, коли герасиму не дали накласти на себе руки, савка кається. і його покаяння - це справжнє покаяння людини-християнина: "буде здоров'я - будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає". на жаль, з боку калитки покаяння ми не

таким чином, у п'єсі "сто тисяч" іван карпенко-карий утверджує ідею духовності як основи людського життя.

Творчість олександра довженка — кінорежисера і письменника — має широке світове визнання. народжений прекрасною землею, обдарований багатогранними здібностями і талантами, цей селянський син з берегів зачарованої десни зміг піднятися до вершин світової слави. у центрі уваги всієї творчості митця знаходиться людина-трудівник, яка втілює в собі всі надбання людської культури, загальнолюдський зразок краси та гармонійності. вихований у повазі до праці, довженко все життя звеличував її, бачив щастя людей і їхню красу саме в труді. це яскраво засвідчує кіноповість "зачарована десна", головними героями якої стали люди землі. їхня праця завжди приносила їм радість. "нічого у світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. коли вилізає саме із землі всяка рослиночка, ото мені радість",— говорить мати сашка. із синівською любов'ю згадує письменник про матір. знала вона дуже багато казок, пісень, легенд. це була людина тонкої артистичної вдачі, добра, чуйна, ніжна жінка. піднесено й натхненно описує довженко свого батька: "багато я бачив гарних людей, але такого, як батько, не бачив". з великою любов'ю автор описує батька в роботі. який із нього хлібороб, а який косар! він красивий у праці, натхненний і невтомний. цей чоловік цінував людей за працьовитість і чесність. і син перейняв це від нього. перейняв і вміння шанувати старих людей. я вважаю, що саме образ батька є зразком моральної краси і духовної величі людини. а в матері сашко вчився ніжності. дід хлопчика, колишній чумак, прожив під сонцем майже сто років, ніколи не ховаючись у холодок, пахнув землею.і млином та був схожий на бога. у кожного з односельців довженко знаходить "свій талант". серед працьовитих, сильних фізично, обдарованих життєлюбів виділяється дядько самійло, який уважався неперевершеним косарем. він обкосив би всю землю, аби тільки була добра трава, хліб та каша. герої "зачарованої десни" олександра довженка є втіленням образу талановитого й працелюбного українського народу, його високої моралі, волелюбної, чистої та красивої душі. моральна краса трудівників розкривається в ставленні їх до рідного краю. головною у творі стає тема єднання людини з чарівною природою. буйна городина за сільським тином, темні хащі тютюну й смородини, дзвін коси, шепіт хвиль — усе бринить музикою, усе співає, радіючи життю. особливий вплив на автора й на читачів має краса річки де-сни. вона була для митця і героїв твору життєдайною силою, яка наділяла всіх добротою, щирістю та любов'ю. кіноповість "зачарована десна" — книга життя, яка є зрозуміти, що людина стане набагато біднішою, якщо обмежиться якимись вузькими інтересами, забуде культуру предків, їхнє ставлення до природи, не поважатиме працю й землю. ця кіноповість навчає нас добру, працелюбності, любові до природи. це твір про людей, які жили важким трудовим життям, але знаходили в ньому натхнення.