Твір- роздум "заповіти наших предків"

Ми живемо на Україні. Наша Батьківщина здавна славилася не лише щедрим урожаєм, родючими землями та багатими лісами. Найбільше, чим завжди дивувала весь світ Україна - це українці. Працелюбні, терплячі та горді. У всі часи вороги намагалися захопити наш край, висмоктати з нього всі багатства , а людей забрати у рабство. Хто лише не нападав на наші землі. Всі нападники намагалися зробити з українців рабів, змушуючи забути рідну мову та вірити у їхнього бога.Але українці - волелюбний народ. Ще не народилася та сила, яка б змогла поработити нас. Наші предки відвоювали для нас вільну Україну, ціною своєї крові, своїх життів. Багато з них полягло у цих тяжких битвах задля того, щоб зараз ми вільно ходили до українських шкіл, вільно спілкувалися рідною мовою, молилися у своїх церквах і працювали на себе. Основний заповіт, який залишили для нас наші предки - берегти Україну, її гордість, її свободу, її волю. Тому ми повинні любити і берегти наш край,обороняти Україну від загарбників. І ніколи не забувати про тих,  кому ми завдячуємо за те, що живемо у вільній, незалежній державі, пам'ятаючи слова великого Шевченка:  І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій   Не забудьте пом'янути   Незлим тихим словом.

Щодо розділових знаків вони пропущeні і у творі лишe крапки ставтe розділові знаки самі . також придивляйтeсь до “іі” так нe повинно буди（проблeми з клавіатурою ） фeдько -цe нe звичайнe хлопчисько , цe дитина яка зарано подорослішала , цe дитина яка була нeймовірно правдивою і збрeхала за всe своє життя тільки один раз . на мою думку фeдько сильно відрізнявся від своііх однолітків аджe він був відповідальний та обeрeжний , і нeзважаючи на цe він був мужній аджe стрибнути у холодну воду взимку заради того щоб спасти свого друга цe відважний вчинок . також я хочу мати таких друзів як фeдько аджe друзі які прийдуть у біді ,які скажуть правду якою вона нe була цe чудові друзі яким і був фeдько

    невелике за обсягом оповідання дуже влучно висміює підлабузництво. 

      герої твору приятелі, що мають дуже різні характери. протилежна зовнішність підкреслює цю різницю. ми бачимо, що в дитинстві товстий приятель був неабияким бешкетником. хоч дослужився до чину таємного радника, але залишився люб’язним та щирим, першим чемно вітає старого приятеля. любить добре попоїсти. натомість тонкий ще в дитинстві любив ябедничати. при зустрічі хвалиться своєю посадою колезького асесора: «служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником по тому ж відомству». незадоволений платнею, тому підробляє. спочатку трохи зверхній: «ну, а ти як? либонь уже статський? га? » . та найбільше викликає зневагу його підлабузництво перед старим знайомим, коли дізнається, що товстий приятель дослужився до вищого чину. «тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. сам він зіщулився, згорбився, звузився..».

  чехов вдало висміяв людські вади. зустріч старих друзів триває тільки декілька хвилин. але вона наглядно показує читачу, як улеслива та нещира людина може швидко змінювати свою поведінку і вигляд.