Добрати синоніми до висловів розуму трохи обоє рябоє

Синоніми до розум глузд,умови

синоніми до слова трохи трішки
синоніми до слова обоє двоє двійко

Розуму трохи- глузду мало,клепки бракує
обоє рябоє-обидва однакові, обидва чоботи пара.

Історичні пісні відтворюють справжні історичні події, зображують конкретних історичних осіб, найголовнішу рису народних героїв — го­товність іти на самопожертву заради рідної землі (у козацьких піс­нях — вони належать не до історичних, а до соціально-побутових — пе­реважає побутова ситуація, а не історична подія: проводи козаків у похід, оплакування померлого козака тощо). Для історичних пісень характерним був ггуртовий багатоголосий спів. Історичні пісні — це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб. Тематика пісень різноманітна: вона пов’язана з основними історич­ними подіями, війнами, повстаннями, виступами народу проти загарб­ників. Найдавніші з історичних пісень змальовують важкий період в історії українського народу — звитяжну боротьбу козаків із турецько-татарськими ордами, страхітливі спустошення й насильства.
До найвідоміших історичних пісень належать «Зажурилась Україна», «Чи не той то Хміль», «Ой Морозе, Морозенку». У пісні ‘^Зажурилась Україна^ ідеться про боротьбу українців з турецько-татарськими нападниками. З метою змалювання масштабнос­ті кривавих подій у творі використано метонімію зажурилась Україна’, тут звучить і прямий заклик підніматися на оборону рідної землі зі зброєю в руках, і на захист рідного краю мають стати не тільки козаки, а й селяни. Як духовна й моральна перемога звучить в останніх рядках погроза розлучити вражого турка з душею. «Зажурилась Україна» — од­на з найдавніших історичних пісень.
За основу пісні -«Чи не той то хміль..узято одну з найвизнач­ніших подій Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмель­ницького — перша збройна перемога козаків над поляками під Жов­тими Водами в травні 1648 р. Ця пісня виконувала важливу роль у тодішній Україні — плекала в народі повагу до свого ватажка Б. Хмельницького. За до діалогу створюється відчуття без-, посередньої близькості до ватажка. Твір рясніє традиційними для фольклорних творів тавтологією, паралелізмами, порівняннями Й постійними епітетами.

Портрет и внешность Божия — слепой старец; — темный на глаза; — латанная свитки и без сапог; — длинная, до самого пояса, борода ... процвила сединами. Черты нрава и характера Божьего — высоконравственный; — искренний и бескорыстный; — далекий от всего суетного, мелкого, мелочного; — доброта и уважительное отношение к людям; — индивидуальность, одухотворенность, патриотизм; — духовный аристократизм; — обнаруживает превосходство над народом, своими моральными качествами возвышается над ним. Божий Человек и общество — национально зрелый человек; — вдохновенное исполнение дум и исторических песен; — сумм за судьбой Украины казакам лечить их раны; его сущность определяет дух, а не желудок; — «душа его жила не на земле, а на небе»; — прославляет времена Хмельнитчины; — не посещает черную раду. Цитатна характеристика Божия Напевая песню от сердца рыдает и до плача доводит, а сам подведет вверх глаза, как будто видит такое, чего зрячим никогда не увидит». «Божий человек ясень был на виду, словно душа его жила не на земле, а на небе». «Слепой старец-кобзарь. Темный он был на глаза, а ходил без предводителя: в заплатанной свитке и без сапог, а денег носил полные карманы.