Складний план твору русалонька з 7-в або прокляття роду кулаківських терміново

РАНІШЕ ГОВОРЮ ЩО ПЛАН НАПИСАНИЙ ДО СКОРОЧЕНОЇ ВЕРСІЇ ТВОРУ
1 вони знову
2 зустріч софійки з колишнім сусідом
3 пртготування до весілля
4 намисто на щастя
5загаткова шафа
розмова з Вадимом
проклятий рід
фото з тітонькою сніжанною і юнаком
дивний хлопчина на фотографії
розмова з Сашком
наречений сніжанни
зникнення коралей
підозри софійки щодо сашка
подорож в минуле
похід до валентина
як софійка по дорозі додому стала свідком неприємної розмови
знову подорож в минуле
як софійка розглядала незнайомця
маленьке містечко
відмінення весілля
тип який продав коралі
візит бабусі
розмова між гордієм кулаківським і данилом міщенком
знову страшні звуки
софійки за фотосесією
пропозиція мішель до юзі
як мішль з юзьою приїхали додому
папа юзефи
як мішеля взяли у кайдани
відьомин ставок
патлатий чоловік з мольбертом
як сімя розглядала старі фотографії
як батько юзефи покарав її
пустельник
чому ставок називають відьомним
добрий сашко
новий б економити
історія міщенківського лісу
історія дідового роду
проникнення до дивної кімнати
страшні звуки
прозора дівчинка
як софійка наніч залишилася в оселі якова кулаківського
підозри сашка
гнів софійки на себе
як старий старець дав намисто бабі клаві
як софія потрапила на обід до кулаківських
як толик наполягав продати хату
як толик взнав що в підвалі живе його дід
як софійка поїхала до києва
знайомство софійки з дівчинкою ірою
як софія дізналася що іра дочка міщенка
як софійка повернулася з києва і поспішила до каті
погана прикмнта
як почалася гроза
страшна смерть каті і її родичів
подорож в минуле
як софійка врятевала сімю
як сашко покликав софійку на зустріч
як софійка застала валентина і його сина
нова новина від вадима

Падают с ветки золотые монетки.(Листья)                                                           Над домами у дорожки                                                                                            Висит кусок лепешки.(луна)                                                                                     Житкое, а не вода,                                                                                                  Белое,а не снег.                                                                                                                                     

Оповідання Джека Лондона «Жага до життя» справило на мене сильне враження. Від першого до останнього рядка знаходишся в напрузі, стежиш за долею героя, затамувавши подих. Переживаєш і віриш, що він залишиться живий.На початку розповіді перед нами два товариші, що поневіряються Аляскою в пошуках золота. Вони змучені, голодні, рухаються з останніх сил. Здається очевидним, що вижити в таких важких умовах можна, якщо є взаємна підтримка, взаємовиручка. Але Білл виявляється поганим другом: він кидає товариша після того, як той підвернув ногу, переходячи кам’янистий струмок. Коли головний герой залишився один серед безлюдної пустелі, із травмованою ногою, його охопив розпач. Але він не міг повірити, що Білл остаточно кинув його, адже він ніколи не вчинив би так з Біллом. Він вирішив, що Білл чекає його біля схованки, де вони сховали разом добуте золото, запаси їжі, патрони. І ця надія допомагає йому йти, перемагаючи страшний біль у нозі, голод, холод і страх самотності.Але яке ж було розчарування героя, коли він побачив, що схованка порожня! Білл зрадив його вдруге, забравши всі припаси і прирікаючи його на вірну смерть. І тоді людина вирішила, що дійде що б там не було, що виживе, незважаючи на зраду Білла. Герой збирає в кулак усю волю і мужність і бореться за своє життя. Він намагається голими руками ловити куріпок, їсть корені рослин, захищається від голодних вовків і повзе, повзе, повзе, коли вже не може йти, обдираючи до крові коліна. На шляху він знаходить тіло Білла, якого загризли вовки. Зрада не до йому врятуватися. Поруч лежить мішечок із золотом, який жадібний Білл не викинув до останнього моменту. А головний герой навіть не думає забрати золото. Воно тепер не має для нього ніякого значення. Людина розуміє, що найдорожче - це життя. А шлях його стає усе важчим і небезпечнішим. У нього з’являється супутник - голодний і хворий вовк. Починається хвилюючий двобій між змученою і ослабілою людиною і вовком. Кожний з них розуміє, що виживе тільки в тому випадку, якщо уб’є іншого. Тепер людина увесь час напоготові, вона позбавлена відпочинку і сну. Вовк чатує на неї. Варто людині на хвилину заснути, вона відпочуває на собі вовчі зуби. Але герой виходить переможцем з цього випробування і, врешті-решт, добирається до людей.Я дуже переживала, коли читала, як людина з останніх сил кілька днів повзе до корабля. Мені здавалося, що люди не помітять його. Але усі закінчилося добре. Герой був врятований.Я думаю, що вижити людині до мужність, завзятість, величезна сила волі і любов до життя. Ця розповідь допомагає зрозуміти, що навіть у самій небезпечній ситуації не можна впадати у відчай, потрібно вірити в краще, зібратися із силами і боротися за життя.Глибока людяність простежується в багатьох творах письменника. Наприклад, в оповіданні «Любов до життя» головний герой, якого друг покинув із вивихнутою ногою, напівмертвий від голоду й утоми, добирається через снігову пустелю до узбережжя. Тут показано не лише інстинкт самозбереження, а й любов до життя, до цього прекрасного світу. У оповіданні «Спілка старих людей» головний герой індіанець не задоволений білими людьми. Він каже: «Білі люди приходили до нас, як подих смерті, вони дихають нею, а проте самі не вмирають…» Індіанці не хочуть смерті ні своїх людей, ні білих. Вони не хочуть ніякого насильства, прагнуть людяності.А в оповіданні «Мексиканець» розповідається про юнака Феліпе Ріверу, який здобуває перемогу в боксерському бою з досвідченим спортсменом Денні Уордом. Завдяки цьому він виграє гроші, які потрібні для купівлі гвинтівок, щоб здійснити революцію. Феліпе Рівера прагнув щастя та миру для всіх бідних людей, адже його батька і матір розстріляли реакціонери. Можна наводити багато прикладів, та висновок один: люди бувають різного характеру, різних поглядів та національностей. Але головне - вони повинні допомагати один одному, співчувати і підтримувати в тяжку хвилину.