Символ образу гусей i лебедю у повестi "гусi и лебедi летять"

Свобода ,доброта и т д

  каторга - успадковане турками новогрецьке слово, що означа? загальну назву гребного судна з трьома весел. веслярами на каторги в кра? нах середземномор'я брали рабiв, вiйськових бранцiв та злочинцiв, засуджених до найтяжчих робiт. усiх цих нещасних приковували до лав або ж з'? днували одним суцiльним ланцюгом, пропущеним помiж забитими в кайдани ногами i примкнутим до кормово? i носово? перегородок мiцними хитромудрими замками. тут, пiдстьобуванi батогами наглядачiв, веслярi беззмiнне сидiли бiля важких довгих весел, тут iли i спали, тут же часто божеволiли або помирали вiд виснаження i хвороб.        не було страшнiшо? неволi, нiж робота на каторзi. тому i ввiйшло це слово майже у всi ? вропейськi мови як синонiм нелюдських мук, найтяжчого покарання.        до весла невiльники були прикованi по тро? : скраю вiд проходу - звенигора, посерединi - спихальський, а роман во? нов сидiв третiм, бiля борту, в темному низькому закутку.        так ? х посаджено не випадково. скраю держално весла ма? найбiльший хiд, тому сюди вибирали наймiцнiших невiльникiв, бо тут доводилося прикладати найбiльше сил. арсен же виглядiв дужим, м'язистим молодиком.        крайнiм, як правило, найчастiше перепадало вiд наглядача: вони завжди на виду, i кожний промах, кожне намагання зменшити зусилля, хоч трохи перепочити не могли приховатися вiд його пильного ока. зразу ж лунала брудна лайка, i на плечi винуватого зi свистом падав замашний гарапник iз ? в морськiй водi бичачо? шкури.        коли "чорний дракон" з босфору вийшов у море i заколивався на його могутнiх грудях, барабан на палубi забив надсаднiше й частiше. це був знак гребти дужче, швидше.        наглядач абдурахман, товстий, приземкуватий турок, з тих туркiв-в'язнiв, що потрапили на каторгу за важкий злочин, люто закричав:         - мiцнiше гребiть, паршивi свинi! та разом усi - пiднiмай, опускай! пiднiмай, опускай!         весла лiтали, мов крила птаха. монотонне брязкотiли кайдани. чулося натужне дихання стомлених людей: вiд свiтанку вже спливло кiлька годин. та барабан не вгавав, усе вистукував i вистукував - там-та-там, там-та- частiше, вимагав, наказував - греби, греби! скiльки ? сили в руках - греби!  

  арсен звенигора – козак з лубенського куреня, хлопець молодий, спритний і дужий. володимир малик не випадково вибирає саме його головним героєм роману. він, звернувшись до історичних джерел, знайшов дані про невідомого козака, який мав поїхати до туреччини, щоб дізнатись про наміри султана магомета iv, а оскільки імені його було невідомо, то письменник назвав його по-своєму. багато справжніх історичних моментів використовує в. малиш, адже, оскільки іван сірко не знав турецької мови, то при розмові з гамідом звенигора перекладав слова турка. арсен звенигора може стати прекрасним прикладом для людини, що прочитала цей роман, адже він сміливий, винахідливий, чесний. також він любить правду, якою б не була вона гіркою. арсен, як і більшість козаків відданий народу і батьківщині і готовий за ради національних цінностей. йому, як і будь-якому молодому енергійному воєнові притаманна нестриманість і гарячковість, проте завдяки гострому розумові і добрій школі метелиці завжди «виходив сухим із води».