Продовженя історії івана сили

непосидючий, майстер на різні вигадки, федько був страшенним розбишакою й халамидником: то шибку розіб’є з рогатки, то синця наб’є своєму другові, то змія відбере в хлопців. перший по силі на всю вулицю. але, незважаючи на все це, у федька було дуже багато друзів: і гриць, і стьопка, і спірка. хлопці його дуже любили й поважали. мабуть, тому, що він був чесним і поряд­ним. усі знали, що маленький халамидник ніколи не брехав, навіть тоді, коли хлопця били за його пустощі. він завжди говорив тільки правду, хоча, якщо б захотів, міг би завжди виправдатися. до того ж федько був справжнім другом, і хлопці знали про це.

толя — син хазяїна будинку, у якому жила родина федь­ка, — був дитиною ніжною, делікатною та смирною з “не­винними синіми очима”. завжди чистенький і чепурненький, він зовсім не мав нахилу “до федькових забав” і ста­вився з погордою до мужицьких дітей. але якась невідома сила тягнула його до халамидника. толя — хитрий і підступний: він підбив федька на ризиковану подорож по кризі, мріючи про те, що той злякається, а хлопці з нього посміються. а інша його вада — заздрість — штовхає його самого на кригу. федько рятує толю, ризикуючи власним життям, а цей брехун ще й звинувачує його в тому, у чому був винен сам. бешкетник виявився справжнім героєм і благородною людиною: хлопець збрехав перший раз у житті, щоб захис­тити зляканого толю від розгніваного батька, але заплатив за своє благородство надто дорогою ціною — власним життям. толя навіть після смерті федька не відчуває власної вини, навіть забирае чижика, збрехавши матері хлопця, ніби виграв його. він підлий і дріб’язковий. толя — егоїст, який думає тільки про себе, його не цікавлять почуття й думки інших, він не знає, що таке честь, совість, благородство, що значить бути справжнім другом. йому притаманні підлість, брехливість, хиткість, зрадливість, заздрість, пихатість та егоїзм. я впевнений у тому, що в толі ніколи не буде друзів, і мені б дуже хотілося мати такого чесного, благородного й сміливого друга, яким був федько.

Пізніше, література, з якої справляється людина, стає більш серйозною, повчальною. Роль подібної літератури - це навчання читача. Ми отримуємо уроки через пізнання автора, його погляди на різні речі, його цінності. За до художніх творів, людина може перейняти життєвий досвід, якого у нього ще не було. Однак не завжди варто сприймати уроки з чужих творів, як аксіому. Нерідко література вимагає від нас роздумів, аналізу, провокує на незгоду. Це ще один б впливу книг і оповідань на читачів. Вони розвивають критичне мислення, вміння не погоджуватися і провокують знаходити власні рішення.

Крім розвитку література може викликати і цілий ряд сильних емоцій. Хороша історія здатна утримувати увагу читача годинами, дарувати масу задоволення від занурення в книгу. Хто з нас не співпереживав героям книг, вболівав за їх перемогу, захоплювався їх силою волі і високими моральними принципами, обурювався від несправедливості і так далі. Всі ті емоції, які змащені в щоденному житті, література подає людям у всій їх красі.