Придумати кінціву до оповідання вітька+галя

Коли Вітько повертався на крилах кохання додому, то почув страшну новину, Галя пропала. Він з Федьком вирушили на пошуки Галі, спочатку вони завітали до неї додому, і побачили заплакану маму, яка хотіла щоб поскоріш її дочка повернулася. Хлопці все детально розпитали і дізнались що Галя пішла в ліс по квіти, щоб сплести віночки собі і Вітькові. Вони шукали її всюди, кричали, та не могли знайти. Настав вечір, Вітько тільки і переживав що станеться з його коханою чи жива вона ще? Чи мертва?. Його думки не давали йому спокою.
-А може на Галю напав ведмідь? Чи вовк? Ну а якщо ж зимова людина?Або ж чорна пантера чи тигри?-думав Вітько і знову кричав- ГАЛ! 
Федько був дуже стомлений і заспокоював Вітю і казав
-Вона напевно вдома, вертаймось а то і самі заблукаємо!
Але Вітько не слухав а і далі кричав 
-ГАЛ!
-Ей Вітю ти мене чуєш, повертаймось!
І раптом вони почули крики
-А, є хтось тут? До ть!
З усієї сили Вітько побіг і біг на крики. І їхні пошуки були не даремні, вони знайшли Галю в глибокій ямі. Витягнувши розпитали як вона сюди попала, але вона накинулась на Федька і кричала
-Ти негіднику через твої витівки я майже з життям не попрощалась.
Вітько почав заспокоювати Галю і спитав в чому справа? І що зробив Федько?. Галя розповідала що йшла в ліс, щоб нарвати квітів для віночка, і побачила стрілки на деревах. Пройшовши трохи далі вона позховзнулась і впала в яму і там була дощечка на якій видерто "А ось і тигре я тебе спіймав, Федько". Вітько був розгніваний і вони чуть не побились але Галя заспокоївшись сама заспокоїла і Вітька і вони зрозуміли що це було не навмисно. Тому образи не тримали. А в селі сказали що Галя заблукала. 

Тема: відтворення мишки за життям людей різного соціального становища (багатих і бідних) під час війни.Ідея: возвеличення доброти, порядності, співчуття до горя інших, взаєморозуміння, щирість, милосердя; засудження жадності, брехні, пихатості, жорстокості; війни, яка знищує людські чесноти; байдужості до всього, окрім прибутку, грошей.
Жанр:Соціально-побутова казка. Б. Лепкий обрав форму казки тому, що такі твори мають повчальний характер. У них завжди зрозуміло, що добре, а що погане, торжествує правда і справедливість, а негідники зазнають справедливого покарання. Саме у казковому творі людина може побачити себе ніби збоку, чужими очима.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/b-lepkiy-mishka-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Объяснение:

Українська література для дітей і про дітей пройшла тривалий і складний шлях становлення, яке ще не завершено. У наш час відбувається процес формування національної бази дитячої літератури, котра б незалежно від родо-жанрової динаміки захоплювала своїм тематичним розмаїттям, щирістю та багатогранністю вражень, доступністю сприйняття образів-персонажів та близькістю до сучасного читача тематики й проблематики. Історична тема в художній літературі була й залишається сьогодні досить актуальною й популярною. Сягаючи своїм корінням фольклору, житійної літератури, історичних хронік, історична проза акумулює комплекс художньої інтерпретації минулого нашого народу. Незважаючи на жанрову приналежність твору, її визначає художній матеріал – історія, подія, що відбулася за давніших часів, тобто така, що в часовому вимірі вважається завершеною.

Україна, отримавши свою незалежність після вікового гноблення, повинна повернутися до свого коріння, довести свою ідентичність і свідомо виховувати на славних прикладах підростаюче покоління. В. Рутківський, сучасний український письменник, який неодноразово у своїх творах для дітей та юнацтва звертається до змалювання призабутих сторінок славного історичного минулого нашої країни. Його шлях до визнання був довгим, але, вважаємо, що в царині сучасної української підліткової літератури на історичні теми йому немає рівних. Здобувши визнання в поважному віці, письменник довів, що його майстерність і життєвий досвід тільки допомагають спілкуватись із молоддю. Проживши нелегке життя (зважаючи на умови творчого зростання в часи Радянського Союзу), автор засвідчив, що він є українським письменником-патріотом, який прагне поділитися своїми знаннями із підростаючим поколінням. Його трилогія «Джури» визнана однією з найкращих у цій царині.

«Джури козака Швайки», які вийшли 2007 року, стали подією і першою книжкою В. Рутківського, яку нарешті прочитала Україна. (Нагадаємо, що перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років оприлюднений текст так нікого і не зацікавив). А поміж тим, динамічний, захопливий сюжет, самобутні образи, вкраплення фольклору, правдоподібність історичних колізій, багата мова, легкий стиль – усе це робили твір справжнім відкриттям.

Традиційним для сприйняття історичного минулого стає ототожнення його з образом козака – хороброго лідера, високодуховної й матеріально незалежної людини, котра керує своїми емоціями, розумом і волею, морально, духовно й фізично готує себе до оборони рідної землі та сім’ї, дбає про єдність козацтва й українців усього світу. Такий образ зберігається й у сучасному літературному трактуванні