Твір на тему дитячі проблеми в дорослому житті

Дитячі проблеми в дорослому житті

Минулого тижня на уроці української літератури ми вивчали дуже цікавий та повчальний твір Валентина Чемериса «Вітька + Галька, або Повість про перше кохання». Я хотіла б написати свій твір про дитячі проблеми у дорослому житті саме за мотивами цього твору.

Всі ми знаємо, що неодмінний супутник дорослого життя – це кохання. Так, у творі, його головний герой Вітька Горобець, якому на той момент було чотирнадцять років, вперше закохався у свою однокласницю Галю Козачок. 

На порозі дорослого життя постали такі ситуації, як дружба і вірність, перше кохання й перший поцілунок, перше побачення, дуель.  Але через те, що герої ще юні і в них немає життєвого досвіду, вони вирішують ці проблеми по-дитячому, здійснюючи безглузді героїчні вчинки та потім потерпаючи від них.

Так, у творі перед нами постає розумний друг Вітька - Федько Жучок, що завжди готовий прийти йому на до Федько запропонував другу висловити своє почуття закоханості через серенади, які, звичайно, у наш прогресивний вік не можуть сприйматися серйозно.  

А коли Петро прогулявся з дівчиною, Вітьок уже вважає це зрадою дружби. Більше того, виклик на дуель - це необдуманий вчинок, бо може завдати шкоди багатьом. Але Вітько так хоче виділитися з натовпу, вчинити на очах у коханої щось сміливе, героїчне, лицарське! Окрім того, Вітьку дуже хотілося здаватися дорослішим, зрілим хлопцем. Саме тому він бере до рук цигарки, в результаті чого підпалює сарай.

Справжнє щастя для головного героя – це поцілунок у щоку коханої, пропозиція сходити разом у кіно. І хоча у нього немає на це грошей, він все одно здолав цю перепону – адже перше кохання не знає меж.

Объяснение:Сивою давниною віє зі сторінок повісті І. Франка "Захар Беркут". Перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. Головне для них – це інтереси громади. Живуть вони в глухому селищі Тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – Захар Беркут.

Сивий старець, "мов стародавній дуб-велетень", "поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Для громади він був усім: пасічником, лікарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старійшин. Громада важила для нього дуже багато. Усе життя він допомагав, чим міг, тухольцям (та й не тільки їм). Ще молодим Беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лікувати людей. Але, окрім лікарських умінь, він набув ще й розуміння того, що щастя й добробут тухольської громади залежать від розумного "ведення громадських порядків, громадської спільності та дружності". Тухольці побачили в ньому наймудрішу та найдостойнішу людину, тому зробили його ватажком громади. І відтоді Захар Беркут не знав іншого життя, як життя в ім'я інтересів громади, усе, що він робив, робив лише з погляду на добро й користь для інших. Незважаючи на свій вік, Захар не може сидіти склавши руки, адже, на його думку, "життя лише доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим".

Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".

Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.

Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.

Объяснение:

«Захар Беркут» переказ

1 частина «Захар Беркут» скорочено Тугар Вовк вирушає з боярами до тухольських лісів на полювання. Його мета — винищити ведмедів, які там жили. У цих полюваннях за наказом Т. Вовка беруть участь і прості люди, як помічники, серед них був мужній, рішучий провідник, молодий гірняк Максим Беркут. Під час сутички з ведмедем гине один із бояр, після цього підстрелили і хижу тварину. Мирослава, дочка Т. Вовка, опинилася з ведмедицею сам на сам. Якби не Максим, дівчина б загинула. По закінченні ловів Т. Вовк подякував Максиму за його героїчний вчинок. Результати полювання: три ведмедячі шкури, труп нещасного боярина, двоє медведят.

2 частина «Захар Беркут» скорочено Опис стародавнього села Тухлі, діяльності його мешканців. Незадоволення Т. Вовка, коли його було за до копи. Боярин знайомиться з умовами життя тухольців, їх віруванням. Розповідь Максима про цікаву легенду, яка стосувалася Сторожа. Максим просить у Т. Вовка дозволу на одруження з Мирославою, в результаті чого боярин розгнівався, а його дочка відчула себе щасливою.

3 частина «Захар Беркут» скорочено Проведення копної ради, на якій З. Беркут звернувся до громади і розповів їй про лихо, яке охопило Тухольщину, як тільки в ній оселився боярин. Знайомство з минулим старого Беркута, розповідь про великий авторитет, який має 90-літній старець у тухольців. На копі відбувався громадський суд над Т. Вовком, який завдавав багато принижень, утисків тухольцям. Саме тут боярин вбиває Митька Вояка, який виявив бажання звинуватити Т. Вовка у зраді. Боярин залишає суд, громада вирішає у триденний термін зруйнувати його помешкання й вимусити покинути Тухлю. На копу також з’явилися посланці різних підгірських поселень. Вони звернулися до З. Беркута і громади по до Всіх схвилювала страшна звістка: на Русь рухаються полчища татар, які незабаром з’являться до Тухлі, щоб перейти Карпати. Посланці просять З. Беркута і громаду вступити у бій із завойовниками. Головна причина успіху завоювання Русі татарами — це феодальна роздробленість Русі, чвари між князями, їх зрада.

4 частина «Захар Беркут» скорочено Батий зі своєю стотисячною ордою рухався на руській землі, залишаючи після себе пожежу і смерть. Русь на ті часи була роз’єднана, що і сприяло її швидкому завоюванню. Т. Вовк вирішує помститися тухольцям за свою образу зрадою. Він умовляє дочку залишити Тухлю і піти до монголів. Мирослава сперечається, але підкоряється волі батька. Пета із задоволенням зустрів старого «помічника і друга». Т. Вовк обіцяє до монголам перейти Карпати коротким шляхом через Тухлю. Пета дарує Мирославі перстень, який дає їй можливість вільно пересуватися у стані ворога. Мирослава дорікає батькові за його зраду, прагне позбавити себе життя заради Максима. Боярин разом із десятитисячним відділом татар на чолі з Бурундою вирушає до Тухлі.

5 частина «Захар Беркут» скорочено Максиму та кільком інших тухольцям було доручено виконати рішення громади — вигнати Т. Вовка з Тухлі, його будинок розруйнувати. Однак боярина з дочкою не було, тільки охоронці та лучники біля його будинку намагалися чинити тухольцям опір. Незабаром тухольці та охоронці знайшли порозуміння і вирішили відсвяткувати цю подію. Недовго тривав банкет. Будинок Т. Вовка був оточений монголами. Відбувся бій, який складався з кількох етапів. Мужньо трималися тухольці, очолені Максимом. Врешті-решт всі були мертві, окрім Максима. Т. Вовк наказав монголам обов’язково взяти у полон того, кому він заздрив, ким пишався і водночас ненавидів.

6 частина «Захар Беркут» скорочено Сон, який бачив З. Беркут, був передчуттям неприємного — страшною чуткою про те, що на Тухлю рухаються монголи. Мирослава звернулася до громади з пропозицією від Максима стосовно боротьби з монголами. Тухольцям необхідно було покинути село і, як тільки монголи потраплять до нього, то «їх обступити і вирубати до останнього». Монголи увійшли у пусте село. Почалася боротьба: тухольці кидали каміння з гори на татар. Бурунда був незадоволений Т. Вовком, бо через нього монгольське військо поступово зменшувалося, план Пети не виконувався. Т. Вовк пропонує обміняти Максима на те, щоб тухольці надали можливість монголам вийти з котловини. Мирослава хоче звільнити Максима, вона пропонує йому переодягнутися в її одяг і взяти перстень, подарований їй Петою. Саме він дозволить Максиму пройти всю монгольську сторону. Максим відхиляє пропозицію Мирослави, а потім і батька. Мирослава порадила тухольцям у боротьбі з монголами використовувати машини, за до яких можна кидати каміння (метавки).