2. У якому рядку всі числівники кількісні? а) дванадцять, четверо, одна друга; б) вісім, одна десята, другий; в) одна восьма, дванадцятий, п’ятнадцять; г) восьмий, сто двадцять перший, одинадцятий.

А

Объяснение:

Скільки? Дванадцять,четверо, одна друга

жив собі звичайнісінький хлопчик. можливо — занадто енергійний, непосидючий і вигадливий. вигадувати йому доводилося, щоб трохи прикрасити своє нудне життя у провінції. від його вигадок батьки мали чимало клопоту. у них було два методи виховання: мати сварила, батько лупцював. федько чесно розповідав батькові про свої вчинки. він не хитрував, не зменшував своєї провини, не викручувався, хоча знав, що його битимуть. батько наче й поважав синову чесність (давав дрібні гроші), але жодного разу не став на бік сина і не спробував його зрозуміти.

не склалися у федька добрі стосунки із сусідським сином багатія — толею. чесний і сміливий федько викликав у слабкого сором'язливого толі заздрощі. саме через них він бігав босоніж по калюжах після дощу, через них стрибнув на крижину під час льодоходу. перескочити по крижинах, через річку, як це зробив федько, у толика не вийшло. його врятував федько, а сам зірвався у крижану воду. сміливого вчинку федька наче ніхто й не помітив. всі мовчали навіть тоді, коли підступний толя оббріхував федька перед батьком, щоб самому уникнути покарання. федькові стало шкода малого боягуза і він уперше в житті збрехав, підтвердивши слова толі. і федька в черговий раз відлупцював батько. з високою температурою після крижаної води, побитий батьком федько через три дні помер. толі було байдуже, він навіть нечесно присвоїв собі і ножик, і чижика.

дорослі плакали, проводжаючи труну з хлопчиком до цвинтаря. можливо, тільки після трагічної смерті всі нарешті зрозуміли, що федько був не халамидником, а хорошим хлопчиком — чесним і сміливим.

подробнее - на -

наприкінці xix – початку xx століття театральне мистецтво україни переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. цей розквіт українського театру пов'язаний, не в останню чергу, з драматургією і. карпенка-карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи.українська драматургія того часу була під владою літературних штампів. популярними були псевдокомічні п'єси «з народного життя» або історичні драми.і. карпенко-карий зміг збагатити літературу видатними п'єсами, в яких відобразив сучасний стан народу, сучасні типи та характери.одним із таких творів стала п'єса «сто тисяч» . драматурга боляче вражало переродження здорового національного селянського характеру під впливом глитайства, любові до грошей, жаги до накопичення. герой «ста тисяч» – герасим калитка. карпенко-карий використовує прізвище, що вже характеризує героя: калитка – це кошель для грошей. справді, для герасима гроші – це найдорожче, але як справжній селянин він не цінить їх як вони є. він скупає землю, бо це для нього істинне багатство. на початку комедії бачимо герасима калитку володарем «кругленького шматочка» у двісті десятин землі. але мрії його сягають далі: скупити всю землю навкруги, щоб ішов день – калитчина земля, ішов два – як він собі уявляє це щастя, в нього «диханіє спирає» .щоб мати гроші на купівлю землі, герасим калитка готовий на все. і наймити, і рідні працюють у нього як заведені, а йому все здається, що вони тільки «губами плямкають» . одружуючи сина, він понад усе вишукує невістку з грішми, використовуючи дітей як товар. а дочку видає заміж, не обіцяного посагу. як буде жити дитина – неважливо, тим більше не хвилюють герасима зуби, втрачені під час бійки, яку вчинили розлючені свати. втратив зуби – зате гроші цілі.комізм наростає. хитрий, працьовитий, спритний мужик скуповує землю збіднілих шляхетних власників, які «погоріли» на своїх бажаннях. але йому все замало. якби одразу ж – і сто тисяч! і тут закономірно з'являється шахрай невідомий. жадібна та нерозумна людина – краща здобич для нього. він пропонує протизаконну аферу – купівлю фальшивих грошей. герасимові запаморочилося в голові – ось воно багатство, без боротьби та праці. спочатку він виходить переможцем, обдуривши невідомого на дві тисячі. але той має добрий досвід, і калитка замість ста тисяч отримує різаний папір.тут, як часто у карпенка-карого, п'єса переростає в трагікомедію. вражений утратою грошей, а внаслідок цього – утратою землі, яку він прагне купити, калитка намагається повіситись. життя людини знов має менший сенс, ніж гроші. врятований калитка ридає не над тим, що ледве не згубив душу, а над тим, що «пропала земля смоквинова! » .страшними словами закінчує карпенко-карий п'єсу «сто тисяч» . головний герой кричить: «нащо ви мене зняли з вірьовки? краще смерть, ніж така потеря! » це смішно й боляче, бо людина втратила не кохання, не здоров'я, не рідних, не батькі усе, що завжди було й буде найважливішим у житті. драматург сміється. але сміх той невеселий, бо якийсь інший герасим калитка може стратити без жалю не своє, а чуже життя, щоб отримати свої сто тисяч.