Які місця відвідала софійка( у минулому) за твором"русалонька з 7-в, або прокляття роду кулаківських".

Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе від привидів загиблих у пустій квартирі. Катря і вся її сім’я мали загинути від удару блискавки, і саме їх привиди були в пустій квартирі, бо більше 50 років тому на цьому місці була стара хата Семена. Софійка повернулася в минуле разом з Сашком, спиляли шовковицю, в яку мала влучити блискавка та порадили всім сховатися в погреб на час грози. dovidka.biz.ua Як дізналася Софія прокляття з Кулаківських знялося, Катря і Семен жили довго і щасливо, хоч і не мали дітей. Вадим Кулаківський повідомив, що його дід повернувся додому, виявляється всі ці роки він їх не пам’ятав, також повернулися батьки Вадима. Власники квартири з привидами несподівано вирішили повернутися. Вадим Кулаківський як поводився раніше, так і продовжував поводитися, романтики від нього не дочекаєшся. Софійка зрозуміла, що прокляття на характер не впливає. А шафа перенесла Софійку в майбутнє, де вона побачила дорослого Кулаківського, який все так же зустрічався з Іркою Завадчук. А Сашко відкрив ресторан «Русалонька» і запропонував Софійці стати його Русалонькою… Вранці під вікном Софійки стояв Сашко, який нагадав, що цієї ночі була повня, а в квартирі знизу було тихо. А по вулиці проходив Валентин зі своєю дочкою з Києва…

Маруся (Кайдашиха)
«замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою». «Вона любила цілувати їх (панів) в руки, кла-нялася, підсолоджувала свою розмову з ними». «Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на їй було чистеньке, неначе нове». «неначе в розмові мед розливала по хаті». 


Мелашка 
Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на 
червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, 
як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, 
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та 
червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні 
брови, густі-прегусті, як шовк.

Мотря 
Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.

Максим Рильський: “Молюсь і вірю...”, “Коли усе в тумані життєвому…”, “Солодкий світ!..”, “Запахла осінь в’ялим тютюном…”, «Яблука доспіли…», «Мова»

Різногранний творчий шлях. Приналежність до групи київських “неокласиків”. Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Філософічність, афористичність лірики поета, “прозорість” її форми.

Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм, сповідальність. Проблема прекрасного в поезії М.Рильського періоду «третього цвітіння» («Троянди й виноград»). Рідна мова – духовне багатство людини («Мова»).