Власна історія про івана фірцака будь ласка дуже потрібно!

I think that is a Ivan dyrak

На Кам’яному острові Пилип привів їх до Кам’яного острова, де їх зустрів Василь Байлемів. На острові також були хлопці з Воронівки, що нещодавно пішли козакувати та рудий Мацик. Після вечері та розпитів у хлопців що і як там дома вони заснули. Вночі Грицик встав і побачив, що собака пливе на острів і гукнув її до себе, та коли вона підійшла то був здоровезний вовк. Гриць зойкнув. Це був Тишкевич! На крик прибігли козаки і у вовкові впізнали Барвінка, який урятував Мацика і був вовком Швайки. Самі на острові Козаки вирішили зібрати інших козаків, щоб відбити полонених у татар та розїхалися. Швайка залишив Барвінка на до хлопцям. Хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома людьми. Один з них був Тишкевич. Тишкевич Троє висадились на острові, огледіли його і нікого не знайшли (хлопці з Барвінком сховались). Тишкевич наказав двом іншим нижче та огледіти там острів, а сам залишився. Хлопці тим часом взяли Тишкевича у полон та зв’язали йому руки. Коли ж повернулися ті двоє, сказали їм, що на острові є козаки і передали одного злодія Швайці. Ті не довго думаючи дременули з тих місць. Переказ «Джури козака Швайки» написав Гнатюк О. Допит Повернулися козаки, вони відбили десяток бранців, але Мацик і Швайко пішли проводити бранців. Тож Василь разом з іншими почали допит Тишкевича, той сказав, що його звати Семен і просив його відпустити. Вирішили дочекатися Мацика і Швайку, щоб вони вирішували хто ж він є. Та після вечері його вже не було, він стрибнув на коня і втік. Гонитва Всі схопились на коней та не знали куди скакати. Тут прискакали Мацик і Швайка. Швайка наказав всім тепер забиратися на Зміїний острів, а сам продовжив гонитву за Тишкевичем. За ним поскакали тільки Санько і Грицик. Швайко дізнався, що Тишкевич вже давно слугував як пану так і татарам і постійно здавав козаків. Хоч Вітрик і був найшвидший, але Тишкевич встиг доскочити до стану татар. Санькова врожба Швайка, щоб відволікти татар пускає Вітрика і коней хлопців, самі ж ховаються. Татари переслідують коней, а Іслам-бек з Тишкевичем розмірковують як далі діяти. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові. Татари ловлять коней і починають прочисувати степ у пошуках Швайки і хлопців. Санька подумки наказує татару, що проходе повз них їх не помічати. Татари їдуть, вони врятовані. Двоє серед степу Тишкевич побитий повертався від Іслам-бея. То його так, що козаків не знайшов, а сам у засідку попав і 8 людей втратив. Тут його хотів задушити Дурна Сила, що втік під час переправи, але впізнав Тишкевича і відпустив.  Тишкевич взяв у татар ще двох коней, обдуривши Демка, що Швайка зрадник, а він тут щоб викупити у татар людей пана Кобильського, то тепер Демко винен гроші пану за його викуп і Тишкевичу за коня. Пастух Рашит Вже три доби йшли степом Швайко і хлопці, Санькові було зле, після того як він відвадив татарина. Швайко помітив на пагорбі вершника, то був його друг пастух-татарин Рашит. Пастух дав їм коней, зілля Санькові, щоб підлічити. А Санько бачив сни, як будуть вони з Грицем великими козаками, як посадять Швайку на палю, а вони нічого не зможуть вдіяти. Також друзі дізнаються, що Швайко то є син підстарости Сидірка, а Санька скоріш за все є ворожбит, і Швайко хоче його відвести до діда Кудьми, його теж бачив Санька у сні. В гостях у Вирвизуба Швайко і хлопці прибули до Вирвизуба, котрий розказав, що двоє тут ходили та розказують, що Швайко зрадник. До того ж хтось грабує і вбиває поодиноких козаків. Всі розуміють, що це Тишкевич. Вирвизуб каже, що майже їх спіймали та Тишкевич втік до бея, а другий кремезний десь пропав. Пригоди Дурної Сили  Демко разом з Тишкевичем обходили козаків, що промишляли у плавнях. Першого зустріли Верховодку, який розказав де інші ловлять. Тишкевич ранком пішов з козаком на лови, а коли повернувся, то сказав, що виторгував у нього все хутро, і поїхав з Демко далі. Тишкевич залишав Демка одного, а сам ходив «торгуватися». Коли в них було вже багато здобичі, Тишкевич направився до хлопців Видризуба, а Демкові наказав, якщо він не повернеться до ранку їхати до Сторожевого Дубу біля Воронівки і чекати там. Коли Демко чекав Тишкевича то побачив свого діда і побіг йому на зустріч. Тут він побачив іншого старого у якого дід розпитував про нього. Демко вийшов до діда. Хто ж вивідник? Діди разом з Демком прийшли до коней, де Дурна Сила розповів їм звідки здобич і що це він з Тишкевичем отримав. 

Колись я мала за нього ів..Не знаю як у вас там оцінюють.!

 

Четвертий життєпис Ха-еФа

  Я походжу з далекої планети Хвігурія,де всі мешканці такі ,як я-хвігурки.

   І ось одинадцятого лютого дві тисячі тринадцятого року я потрапив у Надвірнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2(можеш написати свою школу).Я залетів через кватирку у тридцять другий кабінет,де проводився урок української літератури у 6-Б класі.Виявляється тут, в цій країні, в цій школі знають про мене."Я посиджу тут,послухаю",-подумав я.До кінця уроку я задрімав і коли пролунав дзвоник,я прокинувся і ледь не впав з карнизу.Коли я окуняв від голосного звуку дзвоника,то побачив останню дитину,що виходила з класу.Це була темноволоса,симпатична дівчинка,але як її звати було невідомо.Я угледів, що одна з кишеньок портфелю була не повністю закрита.

"Треба якось туди потрапити.Якщо я не потраплю туди,то ніколи не дізнаюсь звідки тут знають про мене",-подумав я. В голову мені прийшла геніальна ідея (як мені здавалось):треба скочити до когось на плече,щоб швидко дістатись портфеля дівчинки.Як тут я побачив якогось дивного учителя.Тоді я непомітно зіскочив з карнизу йому на плече і коли ми пройшли кроків зо 20,я перескочив у незащеплену кишеньку портфелика.Просидівши там всі уроки, як надиво туди ніхто не заглянув,ми пішл додому.Коли ми йшли по дорозі,я висунув голову і дивився на їхнє прекрасне та мальовниче місто.Зайшовчши до її домівки, я побачив ще одну літню жінку - напевно,її маму.В хаті дуже смачно пахло пиріжками,і через це в мене весь рот наповнився слюною.Як я дізнався,дівчинку звали Танею.Вона зайшла до себе в кімнату і почала розбирати портфель.Несподівано,для мене,вона відкрила передню кишеньку і побачила мене!Трішки перелякавшись,дівчинка опанувала себе і бережливо вийняла мене з портфеля і поклала на стіл.МИ почали розмовляти.Дуже довго ми розмовляли ,про неї,про мене,про все на світі.І раптом я згадав для чого ж я заскочив до неї в портфель,задав їй таке питання :"Звідки діти знають мене?".Танюшка розповіла мені ,що є казка про мене,яка називається "Хлопчик-Фігурка,який задоволений собою".Дійсно,я дуже любив себе,і завжди був задоволений собою.

 І тут вона з сумом у голосі запитала мене:"Ти повертаєшся до своєї крайни?",Я думав дуже довго,і відповів їй:"Ні,мені дуже сподобалось у тебе і я назавжди заи\лишусь у тебе,і буду тобі вірним другом!"На її обличчі появилась сяюча усмішка,вона схопила мене і міцно-міцно обняла.

 

                                                                           Хлопчик-Фігурка