Написать письмо дракону с рассказа юрия винничука (место для дракона)

Дракон Григорий (добрый, пишет стихи, не хочет делать людям зла) Отшельник (учит грамоте, хотя и пытается Григория, но со страхом, ему это не удается) князь (мечтает, чтобы Григория убил рыцарь) рыцарь Лаврентий Место: Галичина Время: Средневековье В книге Юрия Винничука "Место для дракона" все переворачивается с ног на голову: дракон вовсе не февраль и кровожадный хищник, поедающий пышных молодых, а хороший травоядный мечтатель и романтик. Радуется бабочкам, пишет стихи и читает Библию. У его пещеры вместо человеческих останков радуют глаз ухоженные клумбочки мальв, а свое пламенное дыхание он направляет только вверх - чтобы не уничтожать природу. А самое интересное, что дракон, он же Григорий, пишет стихи.

Джерело: http://fizika-ili-himija.ru/mistse-dlya-drakona-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © fizika-ili-himija.ru

Відповідь:

У літературній дискусії 1925-1928 рр. порушено важливі проблеми: бути чи не бути українській культурі (письменству) і нації повноцінними суверенними явищами у світовому контексті. Розпочав її М. Хвильовий статтею-відповіддю «Про “сатану в бочці”, або графоманів, спекулянтів та інших “просвітян”» («Культура і побут», 1925, 30 квітня) на виступ «Про критику і критиків у літературі» «плужанина» Г. Яковенка, який звинуватив конкурсне журі ж. «Червоний шлях» в «олімпійстві», перешкоджанні входженню молоді «від плуга та верстата» в літ-ру.

М. Хвильовий обґрунтовував потребу високого рівня розвитку літ-ри, відкидав популістське ставлення до неї, вказував на провінційщину «плужан», які обстоювали ідеї пролеткульту, «напостівства», «октябризму», живили «червону просвіту», культивували безперспективне малоросіянство. М. Хвильовий, висунувши гасло «Европа чи просвіта?», обрав перспективну, історично виправдану орієнтацію на «психологічну Європу», витлумачуючи її як «грандіозну цивілізацію», перейняту духотворчим фаустівським неспокоєм, із характерними для неї постатями «класичного типу громадянської людини».

Для втілення цієї програми М. Хвильовий пропонував власні концепції «азіятського ренесансу» та «романтики вітаїзму», що були дискредитовані вульгарно-соціологічною критикою. На підставі публікацій М. Хвильового 24 травня 1925 проведено диспут у ВУАН, присвячений шляхам розвитку укр. письменства.

Особливого розголосу набув  памфлет «Апологети писаризму» М. Хвильового, опубл. 1926 у г. «Культура і побут», в якому, крім літ. проблем, висвітлено аспекти українізації та нац. життя. У 13-му розділі цього твору «Московські задрипанки» автор наголошував, що «від російської культури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати». Й. Сталін витлумачив цей заклик як фіз. втечу «геть від Москви»

Павло Судак, або, як його назвав автор, Павлусь – це не просто юнак, це щось більше. За декількома його мужніми подвигами можна судити, що він – справжній герой. Заради своєї молодшої сестри той не злякався потрапити в полон до татар, більше – вчити їхню мову. Павлусь розумів, що без його сестрі не дістатись до дому самотужки. Він – захисник рідної землі, тому що абиякий невдаха не поїхав на пошуки своїх рідних, по дорозі захищаючи себе від гострого ножа та швидкої пулі. Без сумнівів, Павлусь – герой.