Твір на тему: "сміємось - отже, не здаємось". желательно, щоб на основі твору "вітька + галя"

Сміх - це сила. Він допомагає нам у житті. З його до можна легко ступити на вищу сходинку свого життя. Коли людина сміється, у всіх відчуття, що що б там не було, вона не здається. Людина використовує сміх, отже вона сильна і нездоланна! Так само і в творі "Вітька+Галя" ми це гаємо. Треба брати з них приклад.

Відповідь:

Шпага Славка Беркути головні герої:

Славко Беркута

Юлько Ващук

Стефко Вус

Лілі Теслюк

Характеристика Юлька

Позитивне                                   Негативне

розумний                                     гоноровий

відмінник                                     ображає поранену сороку

має багату уяву                          самотній

гарно малює                               гордий

любить батька й матір               зарозумілий

пишається батьком                    підступний

                                                     не дотримує слова

Характеристика Стефка Вуса:

його характеристика та поведінка зумовлена середовище, яке змушує оздоблюватись, щоб таким спопобом захищатися від жорстокості світу. Внутрішньо Стефко інший: він може бути ніжним, добрим і лагідним, турботливим братом і справжні другом.

Характеристика Лілі Теслюк:

успішна, всеобічна розвинена і талановита дівчинка Лілі, яка виявила себе в кіномистецтві, і у бальних танцях, та у вивченні інозених мов- ще один яскравий образ дитиниу повісті, який, хоч і не так глибоко психологічно вмотивований , але важливий порушеною проблемою лідерства.

Характеристика Славка Беркути:

Славко Беркта в 8 років був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги.Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль . Це заняття зміцнило його і частково загартувало його характер. Його батько вчив Славка до складних життєвих обставин.

Пояснення:

ответ:Джерело тексту:

список О. М. Лазаревського в «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 293).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в списку: «27 мая».

Датується за списком та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 27 травня 1860 р., С.-Петербург.

Первісний автограф не відомий. Твір є одним із трьох віршів-варіацій на ту саму тему, із спільною образно-композиційною структурою та стилістичним ладом: «Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинающих спини...».

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. — № 6. — С. 5) у статті В. М. Білозерського «Значение Шевченка для Украины. Проводы тела его в Украину из Петербурга», де подано за «Більшою книжкою» з довільною переробкою в рядках 11 — 12: «Любов, о Господи, подай І правдолюбіє пошли!»

До збірки творів уперше введено в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 293), де подано за «Більшою книжкою» — з номером «НІ» під спільною для чотирьох віршів («Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинаючих спини...», «Тим неситим очам...») назвою «Молитви» й помилками в рядках 1 («Злоначинающих мини») та 8 («Постав ти ангели свої»).

Объяснение: