Написати приказки прикмети з села молодків

Честно не знаю. : ( ссори

Давня весна ()  (українка леся)була весна весела, щедра, мила.  промінням грала, сипала квітки.  вона летіла хутко, мов стокрила,  за нею вслід співучії пташки!   все ожило, усе загомоніло —  зелений шум, веселая луна!   співало все, сміялось і бриніло,  а я лежала хвора й самотна.  я думала: "весна для всіх настала.  дарунки всім несе вона, ясна.  для мене тільки дару не ,  мене забула радісна весна".  ні, не забула! у вікно до мене  заглянули від яблуні гілки.  замиготіло листячко зелене,  посипались білесенькі квітки.  прилинув вітер, і в тісній хатині  він про весняну волю заспівав,  а з ним прилинули пісні пташині,  і любий гай свій відгук з ним прислав.  моя душа ніколи не забуде  того дарунку, що весна дала;   весни такої не було й не буде,  я критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)  вірш лесі українки "давня весна" автобіографічний, пов’язаний із власними переживаннями поетеси, яка мала тяжку недугу й змушена була лежати, страждати через біль. єдина її розвага й розрада клаптик голубого неба у вікні, гілка квітучої яблуні, свіжий вітерець, що долинає крізь відчинену кватирку, та пташині співи. усе інше додавали уява й фантазія дівчини. та давня весна запам’яталася, як дарунок долі, бо навчила цінувати найменші радості життя, загартувала волю.  к та була, що за вікном цвіла. 

мій улюблений літературний герой — олесь з оповідання григора тютюнника «дивак». цей персонаж подобається мені своєю справжністю. що я маю на увазі? олесь не падав з неба, як хлопчик-зірка чи інші вигадані герої фантастичних творів. він є звичайним хлопчиком, який живе в українському селі й навчається в сільській школі. щоправда, в реальному житті дуже мало таких людей, як олесь. він дуже любить і цінить красу природи. а його рідний дід прокіп — протилежність своєму онукові. людей, схожих на діда прокопа, дуже багато, таких не треба навіть шукати. оскільки дітей та дорослих, що цінують природу, як олесь, практично немає, усі в селі його вважають диваком, у тому числі і дід прокіп. сам хлопчик не розуміє, чому на нього так кажуть, адже він ще малий.  

коли я читаю про олеся, то уявляю на його місці себе. мене теж захоплює краса природи, тому я намагаюся дбайливо до неї ставитися. мене обурює, коли після пікніка відпочивальники залишають непогашеним багаття або не забирають з собою сміття. я не уявляю собі, як можна рубати дерева, не кажучи вже про те, щоб стріляти в звірів чи птахів. це жорстоко, адже їм так само боляче, як і людям.  

чому для сучасної людини любов до природи перестала бути нормою і викликає подив? ! коли дитина цілиться з рогатки в горобця, це нікого не шокує. а хлопчик, який бродить серед вкритих снігом дерев, спостерігає за дятлом, виводить пальчиком на снігу малюнки і захоплюється чарівністю зимового лісу, здається всім дивним…  

які ще риси характеру мені в олесеві? напевно, впертість, уміння відстоювати свою точку зору. це помітно, коли він сперечався з вчителькою на уроці малювання. розповідь про цей випадок вказує на талант хлопчика в живопису і свідчить про те, що він здатний не тільки милуватися природою, а й зображувати її на папері.  

мене вразив епізод твору, де місцевий розбишака федько тойкало пригостив олеся пирогом з м’ясом, а той хотів йому віддячити. олесь навіть забув, що федько його образив та боляче вдарив під око. така поведінка дозволяє зробити висновок, що олесь незлопам’ятний і вдячний. він міг би стати щирим, вірним другом, але поки що не знайшов серед однолітків споріднену душу.  

бути таким, як олесь, досить важко, адже він відрізняється від інших дітей і для всіх є ізгоєм. проте, я дуже хочу бути на нього схожим. більш за все мені подобаються в ньому такі риси характеру, як доброта, людяність, співчутливість та небайдужість. це найголовніше, що має бути в кожній людині.  

отже, незважаючи на те, що всі на олеся кажуть «дивак», його образ припав мені до душі, тому це мій улюблений літературний герой