Всім привіт. дуже потрібен твір на тему: твоє ставлення до мистецтва.

Література, театр, кіно, музика, живопис... У світі багато різних видів мистецтва, шлях кожного з них до серця людини є різним: ми сприймаємо їх і слухом, і зором. Однак, усі вони споріднені, бо у них єдина мета — передати людям задум митця, його ставлення до навколишнього світу, до життя. Кожне мистецтво прагне своєю «мовою» відобразити повноту й багатогранність дійсності, усе розмаїття звуків, барв і форм.Мистецтво — чарівний світ краси, що з давніх-давен приваблює людей. Майже сорок тисячоліть існує на землі мистецтво. Воно створено людиною і є невід'ємною частиною життя, і вічним супутником. Людина — автор величезної кількості різноманітних мистецьких творів, де вона постає художником і композитором, скульптором і архітектором, поетом і драматургом, творцем кіно і телебачення. В усіх цих творах ми відкриваємо для себе розмаїття і повноту навколишнього світу, пізнаємо та відчуваємо його, страждаємо чи радіємо, звеличуємося над прозою буття, злітаємо у світ фантазій.
Люди завжди захоплювалися досконалістю в усьому, що їх оточувало, але найбільше їх приваблювали творіння зодчих, живописців, скульпторів, музикантів, поетів. Найважливішим та спільним для всіх видів мистецтва є те, що вони «проростають» з ґрунту, який зветься «життям». Проте витвори мистецтва не є ілюстрація ми будь-чого, вони відображають (кожен своїми засобами) відчуття автора-митця, різноманітні життєві явища, багатство звуків, фарб і форм навколишнього світу.
Твори різних видів мистецтва — літератури, театру, танцю, музики, живопису, скульптури, архітектури по-різному прямують до серця людини: деякі з них ми сприймаємо зором, інші — слухом. Разом з тим, усі вони дещо схожі, бо мають спільну мету — передати людині думку митця, його ставлення до навколишнього світу, до людини, до життя загалом. Наше завдання — зрозуміти митця, його сприйняття життєвих явищ, співвідношення суміжних видів мистецтва та причини їх впливу на людину — слухача, читача, глядача. Це надасть нам можливість більш глибоко розуміти мистецтво.

Ми завжди намагаємося бути схожими на великих, відомих людей. Але, мріючи, на жаль, ніколи не задумуємося, над тим, чого коштувала здобута слава. Нам відкривається лише мізерна часточка людської душі, ховаючись те, що не належить знати простим людям. Однією із таких людей була велична жінка, дружина турецького султана Сулеймана ІІ і дочка священника з Галицького міста Рогатина - Роксолана. Справжнє ім’я цієї видатної жінки - Настя Лісовська. З самої юності дівчина мусила боротися з життєвими труднощами, які їй вготувала доля. Її, веселу і щасливу дівчину, посеред весілля взяли у турецький полон. Потім завезли до ворожої країни та почали навчати тутешньому життєвому устрою. Багато невольниць здалися, зломалися духом, тоді, коли Настуня продовжувала боротьбу. Ззовні вона завжди поводила себе спокійно і врівноважено, за це її прозвали Хуррем, що означає безжурна, весла, радісна. Та чи так це було насправді? Чи легко було Настуні серед чужих, черствих людей Стамбулу? Ні! Це була маска, маска одягнена заради порятунку. Але у душі ховався біль: біль за коханим, за народ, за свою самотність. І навіть після відчуття сильної любові до султана: "А що вже полюбила молодого Сулеймана і хотіла стати його жінкою, то відчула, як колеться душа, і як великий біль входить у серце" - той біль не вщух. На зміну йому прийшло картання за зречення власної віри і за брудні помисли. Вона розуміла, що її душу охоплює давнє, як і самий світ зло, але вже нічого не могла вдіяти. Воно накрило її злістю і ревністю, ненавистю і відчаєм, охопило розум, підчиняючи її собі. Вона боролася, не раз згадуючи доленосні слова циганки: "У перлах ходити будеш,...а горючий камінь в волоссі твоєму,...а червона крівця на рученьках твоїх". Вже давно зрозуміла, що це значить, зі страхом чекала Божого суду. А на обличчі її грала посмішка, яка прикривала глибокі душевні рани. Посмішка попри душевний біль означає одне - Роксолана дуже сильна духом людина, яка, на жаль, пішла неправильним шляхом. Безумовно, це велична жінка, яка підняла український народ з руїни, дала йому надію і віру. Але водночас і страшна, на руках якої знаходиться кров не однієї людини. Хай там що, але образ Роксолани назавжди залишиться у моєму серці. (Так само, як і образи усіх людей, яких можна назвати Великими.) Вроде бы без ошибок, лично мне за сочинение поставили 11. Удачи!

8 серпня 1834 р.-народився Юрий Федькович у с.Сторонець-Путилів на Буковині у родині управителя поміщ.маєтку
1846-1848-навчання у Чернівецькій нижчій реальній школі
1848-1851-через переслідування його брата залишає рідний край та подається в Молдову на заробітки
1852-1863-під тиском батька йде на військову службу до австрійської армії
1859-під час боїв в Італії пише 1-ий український вірш "Нічліг"
1862-збірка "Поезії Йосифа Федьковича"приносить автору широке визнання
11 січня 1888-Ю.Федькович помирає в Чернівцях,де і похований