Характеристика захара беркута.на півтора сторі!

Захар Беркут є одним з головних персонажів. Навіть повість названа його іменем.

   Цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. Було йому дев'яносто років. На своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів. 

   «Високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. Бо не дивлячись на старість, Захар став надійною опорою для односельців. Був розумним, справедливим, благородним. Радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». Тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. Старий Беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.

   Захар Беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння.  Тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.

   Автор симпатизує своєму герою. Приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. Описує дуже детально, як нікого іншого. Зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. Навіть умираючи, Захар Беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим».

Франко творив майже в усіх літературних жанрах:
* повісті
* романи
* драматичні твори (близько 15)
* нариси
* фейлетони
* памфлети
* етюди
* літературно-критичні статті тощо

Нерідко Івана Франка називають титаном праці. Він є прикладом того, як багато може зробити людина в складних життєвих обставинах. Наприклад, за неповний рік до смерті Франко створив 232 поетичні переклади й переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків

Поетичні збірки
«Semper tiro»
«З вершин і низин»
«Зів'я́ле ли́стя»
«Із днів журби»
«Мій Ізмара́гд»

На початку твору Толя постає вихованим та охайним хлопцем. Трохи боязким, але ввічливим. Боявся батьків і намагався їх слухати. Йому навіть спершу трохи починаєш співчувати. Але згодом розкривається темна сторона хлопця.

Насправді Толя підступний, брехливий, забуває про друзів. Перший раз зрадив Федька, коли не подав руку до своєму рятівникові, а відразу побіг геть, як тільки–но дістався берега. Другий раз він обмовив Федька, хоч чудово знав, що хлопець буде несправедливо покараний. Третій раз зрадив вже пам’ять друга.

Оповідання «Федько-халамидник» дуже сумне. І у трагічності подій є чимала вина Толика.