ответ: Слово це ніби дотик до душі,яке її зігріває чі руйнує. Одним словом можна розвеселити людину або її образити. ,,Кожна людина має володіти своїми словами"- і краз коли я згадую я уявляю себе письменницею, адже письменики пишуть твори, це ніби музика тільки замість нот слова. А що якби я була письменницею?
Мені здається я б писала про теми які турбують наше людство, а саме злість,лінь, байдужість,жорстокість до тварин та природи. Я б хотіла писати фантастику, як Рей Бредбері, який одною маленькою новелою торкається до глибини душі. Я вважаю що я б зробила світ кращим своїми творами та стала б легендою.
Объяснение:
ответ:Коли вони почали дізнаватись більше про звіра,який живе в озері,почали читати більше книжок про зоологію та зрозуміли, що вона дуже цікава. Цей предмет став для тих цікаіим, тому що вони самі хотіли розгадати загадку того звіра який живе в озері. Та хлопці зрозуміли що світ дуже різноманітний і незбагненний та перед ними відкрився світ різних чудернацьких тварин.
2. Тому що він показував їм докази:такі,як сліди, звуки з озера та інше та хлопці були не досвітчені в зоології, тому не розуміли, зо це обман, звичайно, ще значну роль зіграла їхня дитяча уява. Василь зробив це щоб налякати хлопців, та довести , що він кращий від них
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Звідки зявились в українській мові слова: писати, азбука, диктант, олівець, канікули
Олівець — Писати — щодо писання, то давній корінь цього слова українська, можливо, успадкувала з індоєвропейських часів. Проте з іншим значенням — пістрявий, пестрий «строкатий» (корінь pьs-). Значення «писати, малювати» зафіксовано лише у слов’янських, балтійських мовах (лит. piẽšti «малювати», прус. peisāi«пишуть»), а також у деяких індоіранських. У слов’ян і балтів це значення (корінь pis-) могло розвинутися під впливом усе тих самих давніх арійських мов, що панували в першому тисячолітті до нової ери в Наддніпрянщині. Принаймні серед їхніх носіїв було чимало письменних людей, без яких не могли обійтися торгівля та дипломатичні відносини. Корінь piś- у індоіранців позначав процес різьблення, карбування, висікання, вирізання (а ще — нарізання м’яса). Семантичний зв’язок із писанням простежується чітко. Pеśa від того ж кореня означало «орнамент, візерунок», pēśalá — «прикрашений, приємний, красивий», pēśakāra —«вишивальниця», дослівно «та, що робить візерунки». Як бачимо, з цим коренем пов’язані українські слова писанка, писанкарство, розписувати, розписний,
вислів «неписана краса»