Твір-роздум на тему "чому я став "пропащою силою"? " за п.мирний "хіба ревуть воли, як ясла повні? "

Пропаща сила” в романі Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Панас Мирний залишив незгладимий слід в реалістичній українській літературі, збагативши її чудовими творами, в яких зображується різні сторони селянського життя і водночас підіймаються серйозні питання та життєві ситуації. Одним з таких творів є твір під назвою “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” написаний разом з Іваном Біликом. В цьому творі підіймаються серйозна проблема, пошук справедливості на землі. Ця, на перший погляд, неблагодарна справа майже завжди закінчувалась невдачею, особливо у наш час. Роман має другу назву “Пропаща сила”. В цьому творі я хочу з’ясувати з яких причин автори ввели цю назву.
Але по-перше давайте з’ясуємо для себе, що ж таке пропаща сила. На мою думку, це доля людини, яка не використала, не розкрила всі свої гарні риси, свій талант, не пристосувавшись до життя звела свої людські якості нанівець.
Критики “пропащою силою” в романі Панаса Мирного називають головного героя Чіпку Вариннеченка та Максима Гудзя. Давайте прослідкуємо долю цих героїв, та зробимо висновок де і чому вони втратили свої якості та стали “пропащою силою”
Головний герой роману Чіпка. З самого народження хлопчик не бачив батька. Він жив разом з мамою та бабусею. З самого дитинства Чіпка зазнав страждань, мало того що його родина жила в злиднях, його стосунки не склалися з дітьми. Вони його весь час ображали, проганяли. З самого дитинства Чіпка проявив високу цікавість до всього, жагу до знаходження правди. Так одного разу Чіпка пішов на службу до діда Бородая, але він був неслухняним хлопцем і дід його вибив. Чіпка дуже обурився, вважав що це несправедливо і вирішив помститися підпаливши хату дідові. Дід його вигнав. Чіпка пішов додому поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна і робітника… Так з самого дитинства Чіпка пізнав усі гіркоти нашого життя. Подорослішав Чіпка став добрим хазяїном. Але знов “подарунок” долі. У Чіпки відбирають його власну землю. Чіпка пішов шукати справедливості, але не знайшов, йому сказали плати за свою землю, як що хочеш заново володіти нею. Чіпка познайомився з Порохом, який у перше дав Чіпці випити горілки. Чіпці це сподобалось. Тут ще, як на зло Чіпка зблизився з компанією вічно гулящих. Лушня. Пацюк, Мотня. І почалось поїхало, все стало пропиватися підряд без відпочинку. В результаті Чіпка залишився майже голий і босий. Так почала діяти “пропаща сила”. Але ж Чіпка на цей раз задумався, оженився і зажив заново, відновивши свої гарні риси та довівши людям що він гарний хлопець. Чіпка став поважним чоловіком на селі. Він торгував по ярмарках тканиною, та розбагатів. В той час були вибори в волость, куди вибрали Чіпку від села. Але той виявився неугодним і його не підтримали поміщики. Так знов доля не посміхнулося Чіпці і він розчарувався в цьому житті, остаточно скорившись пропащій силі, грабуючи та вбиваючи людей вночі, а вдень ведучи нормальне життя.
Максим Гудзь – з самого дитинства прагнув волі, свободи. Воля кипіла у його крові, вона була привита його славними предками козаками. Але так трапилось що його забрали в москалі. В армії його спочатку поважали, бо проявлялися його гарні якості, як: повага до старшого, підтримка друзів та чесність. Але згодом армія зробила з нього “поганого хлопця”. Він повернувся в Піски після 30 років служби з жінкою та донькою. В Пісках він став ватажком зграї злочинців до складу якої входив і Чіпка. Так з вольової, порядної людини утворився злочинець, який і відійшов з нашого життя не порядною смертю.
Як ми бачимо, в цих двох головних героїв були усі шанси стати порядними, чесними людьми, всі вони мали гарні якості. Але злодійка доля не дала їм цього зробити. Вони підкорились “пропащій силі”, пустили життя на самохід, завдаючи шкоду оточуючим їх людям. Але вони за це були жорстоко покарані!
 

Говорюща риба — диво. Абсолютно фантастична історія — трохи весела, трохи іронічна, трохи сумна. Але скільки в ній прихованої мудрості! І про те, що кожному з нас потрібен друг, той, хто вміє вислухати. І про те, що інколи близькі люди бувають такими далекими по духу між собою, як із рибами. 
Притча — повчальна алегорична оповідь, у якій хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі підпорядковане моралізаційній частині твору.
Казка –  фольклорний розповідний твір про вигадані, а часом і фантастичні події.

Як ніде зв'язок минулого з сьогоденням простежується у Чехова.
У 1904 році була поставлена п'єса А. П. Чехова “Вишневий сад”, в якій автор зображує прощання господарів з родовим дворянським гніздом. Тема ця була вже не раз висвітлена до Чехова літераторами другої половини XIX століття. У п'єсі автор торкається проблеми батьків і дітей, любові, страждання. Але головне - на прикладі долі дворянської садиби автор розглядає сьогодення і минуле всій Росії.
Центральним чином, що об'єднує героїв п'єси, безсумнівно, є вишневий сад. Для Раневської сад - це місце, де вона народилася і прожила своє життя, де жили її батьки, батьки батьків. Любов Андріївна просто не розуміє свого життя без саду, він для неї - символ минулого. Вона є його господинею і душею. До неї постійно тягнуться люди, хоча у неї, як і в інших, є свої вади, один з яких - легковажність. Вона жадає яскравою, насиченою життя, повної радості і насолоди.
Раневська не до кінця розуміє, що її чекає розорення, продовжує смітити грошима направо і наліво, в той час як Варя годує всіх молочним супом в цілях економії. Любов Андріївна продовжує думати, що все життя йде як і раніше. На пропозицію Лопахина розбити на ділянки землю, здати її в оренду дачникам, а сад вирубати, вона відмовляє, говорячи, що вишневий сад згадано в “Енциклопедичному словнику”. Але головною причиною відмови є те, що загибель саду для Раневської - її загибель. Вона звикла до нього, живе ним, і вирубати сад для неї означає змінити ідеалів і життєвих цінностей. Тому вона відкидає пропозицію Лопахина і йде назустріч своєму краху (як соціальному, так і фінансового).