Наведіть приклад зорових, слухових і тактильних словесних образів із вивчених вами фольклорних або інших поетичних творів.іть будь ласка всюди шукала рішення але є приклади тільки зорових та слухових образів а тактильних немає.буд ласка дайте повне рішення.

Тарас Шевченко. Кобзар.

"Теплий кожух, тілько шкода — не на мене шитий".
 "І повіє огонь новий З Холодного Яру".
"Сиділа, ноги устромила в гарячий попіл".
"Гірке й солоне від пролитих сліз". 

Чому дітям та онукам слід розповідати про життя наших предків, про давні порядки? (За твором І. Франка "Захар Беркут")

Кожна людина знає, що дуже важливо знати свою предковічну історію. Ми маємо розповідати дітям та онукам про життя наших предків, передавати традиції, намагатися не повторювати помилок минулого та прагнути щасливого майбутнього. Проте найважливіше розповідати про славетні сторінки нашої історії, які зуміють підняти патріотичний дух та породити віру у щастя нашої держави. У цьому найкраще до твір Івана Франка, у якому автор розповів про найкращі визвольні традиції наших пращурів.

Тухольці щиро люблять свою рідну землю, за неї вони готові полягти кістьми. Народ плекає кожну рослинку, вміло засіває поля, ходить в гори. І ось все змінюється - тепер тухольці мають боронитися від ворога. Автор так описує завзятий народ: "... здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло". Так сильно люблять тухольці Батьківщину, тому готові заради неї здійснити подвиг. Героїчні сторінки нашої історії повинен знати кожен, адже це формує національну свідомість та любов до рідного краю.

Дітям обов'язково треба змалку розповідати про минуле, про наших предків, про те, як вони жили, щоб дитина відчула себе частиною довгого-предовгого ланцюжка поколінь, який почався дуже давно і не скінчиться ніколи. Кожна людина - нащадок багатьох дюдей, що жили до неї. Де вони жили, як, чому раділи, чим захоплювались, над чим сумували, як проводили свій вільний час - все це дуже цікаво. До того ж людина, що не пам'ятає свого історичного коріння, не може вважатися культурною. 

Тому дітей треба водити до музеїв, читати їм книжки про історію нашого народу та світову історію. Діти повинні знати всіх предків своєї сім'ї, про яких пам'ятають батьки, бо це теж історія, яку треба сберігати. Правду кажуть, що людина без знання минулого подібна до дерева без коріння: лише повіє вітерець - і немає дерева, впало воно. Так і люди: пам'ять про героїчних предків віками допомагало людям витримати, не зламатися у скрутні часи, боротися за кращу долю. 

Тому, розповідаючи дітям про минуле, ми подовжуємо ланцюжок поколінь українців - людей, що пам'ятають про минуле. Адже тільки той, хто пам'ятає минуле, вартий кращого майбутнього.